Позбавитися російського флоту в Криму Україна зможе лише через референдум
Зокрема, перший заступник керівника МЗС Російської Федерації Андрій Денисов заявив, що договір про російський флот в Севастополі діятиме навіть якщо у Києві знову зміниться влада. «Если в международном договоре не предусмотрено право выхода, то по Венской конвенции для того, чтобы договор был прерван, требуется коренное изменение обстоятельств». При цьому пан Денисов пояснив, що під такою докорінною зміною обставин слід розуміти форс-мажор, війну чи якісь інші не передбачувані обставини. «Разумеется, любое государство может денонсировать любой договор, это, в конечном счете, воля этого государства, но тем самым оно нарушает международное право и фактически переводит себя в разряд государств-изгоев».
Пан Денисов правий в тому, що на міжнародний імідж держави впливає негативно постійна зміна зовнішньополітичного курсу після кожних виборів чи то парламенту, чи то президента. Уникнути таких смикань на тривалий термін можна лише шляхом всенародного референдуму. Стаття 5 чинної Конституції України визначає, що „носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ», який здійснює владу в т. ч. безпосередньо. А згідно зі статтею 69 Конституції, «народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії».
Отже, «голос народу – то голос Бога». І народне волевиявлення, здійснене шляхом референдуму, має пріоритет над усіма договорами та угодами, підписаними президентами, прем’єр-міністрами, а також над усіма рішеннями, прийнятими парламентом.
Що необхідно для проведення такого референдуму?
По-перше, згідно зі статтею 72 Конституції України, „всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень”. „Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області”. Як свідчить практика, в цьому пункті одночасно містяться й складнощі, оскільки відсутність закону про референдуми та невизначеність цього питання в Конституції дозволяють керівникам держави ігнорувати народні ініціативи. Так, на початку 2006 року СДПУ(о) організувала збір підписів виборців для ініціювання референдуму по НАТО та ЄЕП. Не зважаючи на те, що підписи у необхідній кількості були зібрані, перевірені в ЦВК та передані президенту В.Ющенку, референдум так і не був призначений. Очевидною головною причиною ігнорування цієї ініціативи тогочасним президентом є його прихильність до курсу на вступ України до НАТО та очевидність того, що під час референдуму виборці висловляться не на користь Північноатлантичного альянсу. З іншого боку, жодна парламентська політична сила чомусь не вдалася до тиску на президента в цьому питанні.
Отже, виявилося, що той референдум не збiгався з інтересами тих, хто був у керівництві держави, не був потрiбний ані владі, ані опозиції, ані президенту, ані спікерам ВР, ані прем’єр-міністрам.
В теперішніх умовах референдум з приводу ЧФ Росії має більше шансів на успіх, оскільки є політичні сили, зацікавлені в цьому і здатні чинити тиск на владу.
По-друге, важливим є те, з приводу чого проводитиметься референдум. Якщо то буде референдум з приводу ЧФ Росії в Криму, тоді завдяки широкомасштабній інформаційній кампанії все буде втягнуте в контекст антиросійської політики прихильників євроатлантичного курсу. Згідно з опитуваннями Центру ім. Разумкова, починаючи з 2004 року кількість противників НАТО становить близько 60%, у порівнянні з 2002 роком зросла майже удвічі.
Мінімізувати вплив фактору щодо вибору між Росією та НАТО можна лише у тому випадку, якщо референдум проводитиметься виключно стосовно проголошення державного нейтралітету України. Як свідчать багаторічні опитування того ж самого Центру ім. Разумкова, підтримка такого курсу серед виборців може бути значною. Та й президент В.Янукович неодноразово заявляв про свою прихильність до нейтралітету України як до президентських виборів, так і після вступу на посаду глави держави.
Отже, до бюлетеню може бути внесене як одне питання (про державний нейтралітет України), так і два (про державний нейтралітет України та про перебування іноземних військових баз на території України). Якщо на референдумі виборці висловлять за нейтралітет та проти перебування іноземних баз на українській землі, то, прийманні, перебування ЧФ Росії в Криму після 2017 року стане неможливим. Результати референдуму будуть позитивно сприйняті в інших державах, бо врешті поставлять крапку в безкінечних смиканнях української політичної еліти між Сходом і Заходом, додадуть більше визначеності ситуації в Центральній та Східній Європі.
У зв’язку з цим, перед частиною української політичної еліти постає непростий вибір: або сподіватися, що колись, після перемоги на виборах, знову подавати заявки на вступ до НАТО і отримувати відмови або домогтися нейтралітету України та позбавитися російської військової бази в Севастополі.
