Партійний квиток в один кінець. Чиновником - регіоналом на Львівщині може залишатися лише мазохіст
Розгорівся серйозний скандал, пов’язаний з путівками до таборів відпочинку „Артек” і „Молода гвардія”, коли замість дітей-сиріт оздоровлюватись бюджетним кошттом поїхали діти чиновників Турківської райдержадміністрації (РДА), в тому числі й чадо голови адміністрації, за сумісництвом, звичайно, регіонала.
У таборах побували загалом 18 дітей – нащадки не лише районного голови, а й головного архітектора, начальника відділу економіки РДА, керівника управління юстиції тощо. Натомість не знайшлося путівки для жодної з 69 сиріт району. Путівки були придбані коштом державного бюджету, кожна з них коштувала майже 5 тисяч гривень. Губернатор-«нерегіонал» Віктор Шемчук на таку ситуацію відреагував миттєво: надіслав Президентові подання на звільнення горе-чиновника з Турки. Відтак уся країна заговорила, що на Львівщині регіонали не такі білі та пухнасті, як це досі подавало місцеве партійне керівництво.
Гірська Турка стала трампліном для гучних кадрових перестановок на Львівщині. Не чекаючи поки вдарить грім, заяву на звільнення за власним бажанням написав голова Бродівської РДА Василь Стронський, чиновник-апаратник з понад двадцятирічним стажем. У традиційно свободівському краї Василю Тарасовичу кілька разів намагалися висловити недовіру депутати райради. Членський квиток ПР пан Стронський отримав не так давно: наприкінці 2012-го, вже після парламентських виборів, через півтора року перебування на посаді керівника Бродівського району. З цим квитком він навіть мав намір боротися на проміжних виборах до Львівської облради, однак не склалося: вибори не відбулися.
Віктор Шемчук, голова Львівської обласної державної адміністрації
3oko.com.ua
Квиток члена Партії регіонів не допоміг пану Стронському втриматися на посаді очільника Бродівщини у президентській вертикалі. Але чиновницький досвід зробив свою справу: Василя Тарасовича губернатор Шемчук пообіцяв працевлаштувати в ОДА. У народі це називають: і щуку кинули у річку. Адже у майже рідному йому Львові він буде одним з багатьох чиновників. Тепле місце, щоб зі спокійним серцем дочекатись омріяної чиновницької пенсії. Кажуть, що про мотиви написання заяви про звільнення за власним бажанням Василь Тарасович мовчить так, що навіть партизани йому би позаздрили. Його ж заступники, активні члени ПР, наразі не поспішають йти його шляхом і говорити про зміну місця праці. Швидше за все, пан Стронський не запропонує їм нічого, а прощаючись просто подякує за тісну співпрацю.
Ще два керівники районів – Старосамбірського та Жовківського – теж є кандидатами на виліт з теплих чиновницьких посад. У цьому контексті варто нагадати, що очільник Старосамбірщини Володимир Цегенько квиток члена ПР має давно: у буремному 2004-ому брав активну участь у президентській кампанії Віктора Януковича та багато років поспіль очолював районну партійну організацію.
Такі зміни Віктор Шемчук прокоментував скупо і конкретно: „«Ми шість місяців намагалися достукатися до декого, щоб вони активно працювали по усуненню недоліків, які ми виявляли протягом цих шести місяців, але хто до цього не дослухався, той буде працювати за межами державної служби».
Ще трьом керівникам районів – Перемишлянського, Сколівського та Стрийського голова ЛОДА виніс останнє китайське попередження: дав два місяці на виправлення ситуації на підконтрольних їм територіях. Голова Перемишлянської райадміністрації Володимир Краєвський не лише багаторічний регіонал, а й креатура голови ЛОО ПР пана Писарчука. Голова ж Сколівської РДА Михайло Гнатишин у квітні цього року взагалі зробив неймовірне: переміг на проміжних виборах до Львівської облради в окрузі, який раніше представляв в обласному парламенті свободівець Андрій Тягнибок.
Однак, здається, на цьому велике падіння чиновницьких голів–регіоналів на Львівщині не припиниться. На одному з львівських інформаційних ресурсів з’явилася чергова „смажена” новина: у Самбірській РДА державні мужі лікують свої виморені невтомною працею організми теж державним коштом. Губернатору уже надіслали листа, у якому виклали такі факти: „Самбірська райдержадміністрація щороку перераховує з районного бюджету значну суму Моршинській міській лікарні санаторного типу. В останні 2 роки - по 20 тисяч гривень. За ці гроші моршинські лікарі повинні лікувати мешканців Самбірщини. Та, за даними районних депутатів, за останні 7 років у Моршині побував 41 пацієнт із Самбірщини. З них 32 особи - місцеві державні службовці”.
Самбірську райдержадміністрацію, як і партійну районну організацію ПР очолює Іван Білак, котрий і за „помаранчевих” керував районом, то ж уже багато років він незмінний керівник Самбірщини.
Петро Писарчук: складне життя "регіональне"
glavcom.ua
Голова обласної організації ПР Петро Писарчук наразі тихо і спокійно, без коментарів спостерігає як падають його районні зорі. А тим часом можна стверджувати: партквиток члена ПР і корупція на Львівщині таки поняття сумісні.
Ці кадрові перестановки на Львівщині, як і затримання одіозного екс-ректора Податкової академії Петра Мельника, неоднозначно натякають: членський квиток Партії регіонів перестав бути індульгенцією на всі випадки життя.
Але не районами єдиними нині вичерпуються кадрові проблеми у Партії регіонів. Минулого тижня про свій вихід з лав ПР заявив Богдан Хруставчук, не так давно улюбленець Петра Івановича Писарчука. Такому кроку молодого та амбітного Хруставчука передувала низка подій: навесні він позбувся посади керівника обласного Управління у справах сім’ї, молоді та спорту (пропрацював лише кілька місяців), припинив очолювати обласне відділення „Молодих регіонів” і втратив статус заступника голови ЛОО ПР.
Ще одна кадрова втрата – Андрій Мочарський, який восени 2010-го став єдиним мажоритарником, членом ПР, котрий переміг у Львові в одномандатному окрузі.
Про наближення непростих часів для ПР на Львівщині можна було здогадатися давно. Невдовзі, 25 квітня, після призначення головою ЛОДА Віктора Шемчука у Львові відбувались вибори: депутати облради обирали першого заступника голови обласного парламенту. Фракція ПР прийняла рішення зігнорувати голосування за кандидатуру „фронтовика” Василя Пісного. Однак до такої думки дослухалися не всі члени фракції ПР у обласній раді: „за” кандидатуру Василя Пісного все ж віддали свої голоси деякі члени фракції. Один з них – Олег Баляш – згодом стверджував, що на цій же сесії окремі його однофракційники (у тому числі і він) проголосували за прийняття Програми соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області на 2013 рік з макроекономічними показниками на 2014-2015 роки. „Проти” голосував голова фракції ПР в облраді, а нині вже й заступник голови обласної партійної організації Ігор Грещук.
Існує версія, що всі згадані процеси – це лише намагання створити тіньове білоголубе братство на Львівщині з неугодних нині чиновників-регіоналів. Однак такі розмови видаються схожими на бесіди про всесвітню змову тих чи інших кіл.
Насправді ж ситуація є набагато простішою: комусь потрібна посада, а комусь – показник. Є три важливі фактори, які нині грають провідну роль у цих процесах. По-перше, оголошений курс на євроінтеграцію, а відтак і на боротьбу з корупцією. Тому до ситуації а-ля Турка і дитячі путівки потрібно бути готовим кожному, хто склав присягу державного службовця.
По-друге, наближення виборів-2015. Для них потрібні ресурси, а, як давно відомо, кадри вирішують усе.
По-третє, великий перерозподіл не міг обійти і Львівщину. Відтак щоб народилося майбутнє, мусить вмерти минуле разом з його дійовими особами та правилами гри.
