«Карпати» знову програли в футбол…
Перед матчем стало відомо, що обезкровлені «леви» втратили ще одного гравця. І не просто когось, а гравця, який визначав малюнок гри «Карпат» в атаці. Павло Ксьонз дуже близький до переходу в харківський «Металіст». Тому на матч із «Арсеналом» Олександр Севидов навіть не заявив свого правого півзахисника. Тепер львівській команді буде ще важче виконати поставлені завдання.
Проблемну позицію в останньому матчі повинен був закрити Денис Васін. Але Денисові не вдалося повною мірою замінити Ксьонза. Можливо, через те, що Васіну зручніше діяти на вістрі й завершувати атаки, а не створювати їх. Та не втрата півзахисника є головною проблемою «зелено-білих».
Постійність – це дуже важливий компонент гри. Та не у випадку із «Карпатами». У кожній грі львів’ян постійно захисники допускають гольові помилки. І складно виходити на поле із думкою, що ти обов’язково пропустиш один-два м’ячі. Тобто чергова гра ще раз підтвердила, що Олександру Севидову і Ко ой ще як багато треба працювати й працювати над грою «Карпат» у захисті.
Здавалося б з першого погляду, що непорозуміння між захисниками львів’ян бути просто не повинно. Троє із чотирьох беків минулий сезон провели в одній команді. І хто-хто, а вони то повинні вже знати як розбирати нападників суперника, підстраховувати один одного і хто як може помилитися. Але вже третю гру складається враження, що Гітченко, Пашаєв та Федорчук щойно перед виходом на поле познайомилися.
Так, Валерій Федорчук другу гру проводить на незвичній для себе позиції лівого захисника. І можливо, через це допускається певних огріхів та не так активно йде в атаку, підтримуючи на лівому фланзі Младена Бартуловіча. Та все ж гра у захисті всіх «кривбасівців» бажає (ой, як бажає!) бути «зігранішою» і впевненішою. Гравці повинні чітко знати свої функції і можливості інших, показуючи справді колективну гру.
Незіграність гравців, які обороняються, у львівській команді досягла свого апогею, коли «Арсенал» забивав другий гол. Чому абсолютно всі гравці «Карпат», що були у штрафному майданчику і просто повинні були хоча б вибити м’яч якомога подалі, просто стояли і спостерігали, як ветеран українського футболу (далеко не молодий і не швидкий!!!) Максим Шацьких спокійно підбирає м’яч і на досвіді обігрує Пашаєва з Підківкою і прострілює вздовж лінії воріт. А там, на дальній стійці, самотній Адійя спокійно відправляє м’яч у порожні вже ворота.
Хороші слова на свою адресу заслужили гравці групи атаки після цього матчу. Тому що моментів гольових і напівгольових створили стільки, що вистачило б на декілька матчів. Але реалізація, реалізація і ще раз реалізація! Як наслідок, на табло «0» напроти літер «К», «А», «Р», «П», «А», «Т» і «И».
Добре попрацював у матчі Олександр Гладкий. Його можна було назвати просто «Королем повітря»: майже у всі верхових єдиноборствах Олександр був переможцем. А враховуючи, що львів’яни намагалися швидко перейти до атаки за рахунок довгих передач, то дії Гладкого були дуже корисними для команди. Нападник «Карпат» отримував довгу передачу, чіплявся за м’яч і відкидав останнього на гравців, які набігали із середини поля. Командні дії нападник – це звичайно добре, але головний показник ефективності гравця такого амплуа – кількість розписів у воротах суперника. У Гладкого в цьому матчі – «0». Хоча він і мав за матч кілька просто вбивчих моментів. Та чомусь володар «Золотої бутси» сезону 2006/07 не зумів розписатися у воротах Боровика жодного разу. Тому, Олександр не може занести собі цю гру до активу.
Варто також відзначити як завжди активні дії лівого півзахисника Младена Бартуловіча. Саме хорватський легіонер зі свого флангу найбільше небезпеки створював біля воріт Євгенія Боровика, декілька разів зручно навісивши у карний майданчик на своїх партнерів. Але ні Гладкий, ні Ткачук не зуміли переправити м’яч у сітку воріт «Арсеналу». Також, як і в попередніх матчах, небезпечні були стандартні положення у виконанні Младена. Після трьох стартових матчів сезону гра Бартуловіча одні із світлих плям у загальній грі «зелено-білих левів». А зважаючи на те, що іншу «світлу пляму» підписав «Металіст», то хорват в подальшому може стати одним із найважливіших гравців «Карпат».
Олег Голодюк помітно додав порівняно із грою у першому турі. Він – справжнє серце нинішніх «Карпат». І керівництво клубу може дуже пишатися тим, що їм таки вдалося втримати цього півзахисника. Бо без Олега львів’янам було б дуже складно у цьому сезоні. Помітно, що Голодюк завжди заряджений на боротьбу, а зважаючи на те, що він не обділений і технікою роботи з м’ячем, робить його дуже корисним і в атакувальних діях команди. Саме Олег у матчі здобув левову частку небезпечних штрафних, змушуючи опонентів фолити на собі.
Сказали вже про вістря атаки, про лівий фланг, про серце, тепер час і про правий фланг атаки поговорити. До того ж ця позиція може в найближчому майбутньому стати вакантною. Зі стартових хвилин на позиції правого півзахисника з’явився, як вже було сказано раніше, Денис Васін. Не можна сказати, що він повноцінно замінив Ксьонза. Хоча деякі відрізки матчу провів дуже вдало, прориваючись флангом та створюючи небезпеку біля воріт Євгенія Боровика. Але це були лише моменти. Проте після того, як Васіна змінив Сергій Зеньов, правий фланг взагалі припинив свою активність. І тому саме Денис є найімовірнішим кандидатом на зміну Кзьонзу. Проте йому треба звикнути до гри на позиції саме правого хавбека.
Підсумовуючи, можна сказати, що остання (та й попередні також) гра «Карпат» в атакувальній фазі нагадала гру «Мілана», коли Карло Анчелотті випускав на поле форварда лише для того, щоб на полі був нападник, або й взагалі обходився без такого. А в атаці всю гру робив Рікардо Ізаксон дос Сантос Лейте, скорочено Кака. Так і в «Карпат», що є Гладкий на полі, що немає – реалізувати свої моменти він не може, як і нападники тодішнього «Мілана». Але ні Бартуловіч, ні Голодюк, ні хтось інший навіть разом узяті (сподіваємося поки) ще не дотягують до рівня Кака, щоб здобувати перемоги для своєї команди. А над грою в захисті ще працювати й працювати, щоб гравці оборони не допускали таких дитячих помилок, як в останньому матчі.
Олександр Севидов, головний тренер «Карпат»: «Так, звичайно, прикро. Усі задоволені: тренери, футболісти, керівники ... Хотілось би дорікнути футболістам. Але в чому?
Гравці «Арсеналу» більш кваліфіковані, зіграніші. Але те стільки, скільки ми сьогодні створили моментів, вистачить на декілька ігор. Якби ми мали таке щастя з реалізацією, як футболісти суперника – не в образу буде їм сказано, – то рахунок сьогодні був би інший. Не хочу, щоб це було як виправдання».
