У галицькому селі, яке пам’ятає Швейка, руйнується церква з чудовими художніми розписами

 «Тут був Швейк»

Костел Воздвиження Чесного Хреста височіє над ставком. Зовні споруда виглядає непорушною і лише відсутність кількох вікон та поросла травою і прутиками молодих дерев покрівля створюють аж ніяк не молитовне враження – з отворів для вікон віє пусткою… Всередині стан ще більш загрозливий: штукатурка заледве що не падає на голову, аж не віриться, що у неділю і свята тут відбуваються служби.

Втім, попри позірну непримітність, Велике Колодно увійшло до історії літератури (до речі, село відоме ще з 1550 р.) – щоправда, під псевдонімом: в епопеї про вояка Швейка Гашек назвав його Климонтів (під час роботи над романом Ярослав Гашек користувався австрійською картою, тож в усіх перекладах «Пригод бравого вояка Швейка» на українську мову фігурують німецькі назви сіл – це аж ніяк не вигадані населені пункти!). Саме у Велике Колодно Швейк вирушив у пошуках загубленого батальйону та покинутої роти - і вирушив із сусідніх Жовтанців, де його ледь не звинуватили у дезертирстві.

Храм  над ставком

Фото: www.castles.com.ua

Без вікон, без дверей, повна церква людей

Костел був збудований у 1932 р. за проектом архітектора Альфреда Броневського. Кошти на будівництво та проект дали магнати Сапєги, які мешкали  в Білці Шляхетській (зараз – Верхня Білка). І не дивно: в селі було багато католиків, які належали до парафії в  Жовтанцях.  Ще в  1906  р. тут була утворена власна парафіяльна експозитура, а в 1920-х роках – самостійна парафія, чи не єдина сільська парафія, яка складалася всього з одного села. Освятили храм у 1934 р. під титулом Воздвиження Чесного Хреста. Правда, правилося тут лише 10 років: наприкінці  війни храм закрили. У радянському минулому церква теж «використовувалась» – тут був склад зерна та приміщення для сушіння сільгосппродукції.

Фото автора

За словами місцевого пароха о. Володимира Марушечка, лише у 1992 р. костел трохи привели до пуття місцеві віряни, та використовувати храм не стали. Донедавна костел був тільки «приміщенням», яке щойно у серпні 2009 р. сільська рада передала у власність греко-католицькій громаді. «На час передачі у церкві були практично відсутні всі вікна, не було двох дверей, всередині місцями була понищена плитка на підлозі, але найбільш зруйнованим є дах, який протікає. Шифер і черепиця, якими перекритий храм, дуже сильно знищені, у кількох місцях дах взагалі провалився і вода під  час танення снігів і сильних дощів потрапляє досередини і руйнує як штукатурку, так і художні розписи,» -  каже отець.

Допомогти не нашкодити

Церква щедро прикрашена розписами. Однак ці благородно виписані обличчя з велетенськими очима досі належно не представлені громадськості. Жодних даних про цінність збережених розписів немає. Тільки нещодавно отець Володимир звертався в обласний архів. Представники Академії мистецтв погодилися взяти на себе реставрацію розписів.

Якби колоднівська церква мала статус пам’ятки архітектури, нею принаймні мала б підстави зайнятися Комісія з охорони сакральних пам’яток УГКЦ.  Якось у Велике Колодно завітали поляки, які назвалися нащадками шляхтичів Сапєг. Обіцяли посприяти у його відновленні. Але вони поїхали, а отець Володимир залишився наодинці з храмом, який доживає свого віку. Громада села невеличка: всього 1200 мешканців, з такою кількістю людей зібрати необхідні кошти для відновлення храму нелегко. Проте щонеділі і в свята вони неодмінно приходять на Службу у свою непотрібну нікому, крім них самих, церкву.  

Фото автора

Спільними зусиллями їм вдалося пристарати трохи дерева для перекриття храму – місцевий парох особисто об’їздив всі довколишні  лісництва. Отець Володимир не сидить без діла – на сьогодні вже встановлені двері, кілька вікон (три п’ятиметрові арочні і два двометрові арочні вікна), частково підремонтували плитку на підлозі (відновити її важче, бо вона з мармуру). «Громада села сприймає стан храму з болем у серці, бо розуміє, що з такою малою кількістю людей щось зробити дуже важко. Весь час стараємося щось робити. Але справа полягає в тому, що шифер і черепиця, якими покритий храм, сильно понищені, в кількох місцях провалився дах і вода під час дощу, а також весною, під час танення снігу, потрапляє до середини і руйнує як штукатурку, так і розписи, які ще збереглися», - ділиться о. Володимир. 

За сюжетом  роману Гашека, свій полк легендарний Швейк відшукав під час «свинячого банкету» у Колодні-Климонтові, де й закінчується останній розділ незакінченого шедевру чеського письменника. Але Галичина – то не лише застілля до «поросячої» кондиції і вишиванки у неділю і свята. Це ще й церкви, якими так любимо похизуватися перед туристами. І для цього аж ніяк не треба бути героєм – як свідчить досвід бравого вояка, люди сьогодні не чекають великих подвигів. Для відновлення церкви у Колодні можна допомогти не лише коштами, але й будматеріалами.

Банківські реквізити для фінансової допомоги:       

РАХУНОК   №   2600801143382

      КОД ЄДРПОУ   36767125

      РГ  УГКЦ   с. Велике Колодно

      МФО 325365

      ПЛФ  ВАТ  «КРЕДОБАНК»