Ігри честі середньовічного Львова. Про новий роман Богдана Коломійчука
«Справжня варта» вирішила зустрітися з автором та дізнатися певні деталі.
Варто мабуть почати із самої назви. Як розповів Богдан Коломійчук, людвисар – а саме так називали у середньовіччі ливарників – одна з найцікавіших середньовічних професій. У мирний час людвисари виготовляли переважно дзвони, а у годину війни займалися литтям гармат. До слова, той процес був достатньо ємний та енергозатратний, тим паче, за умови, що в тодішній європейській армії намагалися мати укомплектовану артилерію.
Саме в 16 ст. виникла потреба мати регулярну армію, яка б була віддана певному місту, якщо воно мало Магдебурзьке право, чи конкретному правителю, і почала з’явилася мода не лишень на найманців, а на професійних солдат. Не винятком було і місто Львів, де і розгортаються події роману. Богдан припускає, що приміщення людвисарні могло бути розташовано у Галицької Брами, тобто на місці сучасного Галицького ринку...
Гармати людвисарів Європи ХV століття
en.wikipedia.org
Першоджерельну назву «Людвисар» вирішили дещо змінити. Книга називатиметься «Людвисар. Ігри вельмож». Доповнення, яке повинне викликати меншу кількість запитань, щодо розшифрування назви твору, теж відкриває нам певні деталі життя середньовічного Львова. Богдан Коломійчук розповів, що в час коли у країнах-законодавицях дуельної моди, вступила в дію сувора заборона поєдинків, в Речі Посполитій тільки тоді був прописаний закон про дуелі – «ігри честі». Автор не відкривав усіх нюансів роману, тому мабуть можна домислити, що друга частина назви твору, відкриє пласт «законних» ігор можновладців того часу.
"Коронація слова – 2013": Богдан Коломійчук отримує першу премію в номінації "Романи"
life.pravda.com.ua
У романі, як повідомив автор, немає ні чітко визначеного головного героя, ні визначеної сюжетної лінії, їх є декілька і вони рівнозначні між собою. Кожна група героїв, яка відповідає за певну сюжетну лінію, несе своє навантаження у творі.
В романі нас очікуватиме містичний напрям: відьми та відьмаки, водяники та ін. Значну частину відведено вельможам того часу. Серед них маємо шанс зустріти найвпливовіших людей: за кадром і султан Сулейман І Пишний, який зараз дуже популярний в контексті фільму «Роксолана», фігурує також король Речі Посполитої Сигізмунд ІІ Август.
Образ останнього, колись дуже зацікавив Богдана, адже у того короля був страх перед жінками. Особливо трепетав він перед пишнотілими і владними паннами. Пов'язано це було з надто суворим материнським вихованням, від якого монарх потерпав у дитинстві.
Велику роль у творі відведено представникам найнижчого стану суспільства – найманцям, шинкарям, злодіям, вбивцям. А от сюжетна лінія вельмож, плавно переростає в лінію чуттєву, еротичну, лінію жінок як таких, тому що в романі їм відведено значне місце.
«Бідолаха і щасливцю! Світ жінки межує з двома світами: реальним і містичним. Пестячи розкішне тепле тіло, роби це так, наче торкаєшся найніжнішого кришталю, бо годі тобі й уявити, яка таємниця криється в цю мить під твоїми долонями.
Наберися терпіння, наче мандрівник у дощ, і вперто розкладай багаття, шукаючи сухий, спраглий вогню хмиз. В якусь мить ти зрозумієш, що пропадеш без цього тепла, а тому не поспішай… Тільки зробивши полум`я великим і дужим, аби його не зміг загасити дощ, сповна можеш зігрітися...».
… усі таємниці середньовічного буття Львова вже скоро у книгарнях країни!
