Світ на кінчику язика: «Лувр» по-львівськи на виставці Володимира Костирка та Євгена Равського

Саме так митець виразив своє ставлення до рідного міста, нагадуючи усім нам про  його потенціал, і підкреслюючи, що впору переосмислити ставлення до культурної спадщини древнього Львова.

Виставка представляє роботи двох талановитих львівських художників – Володимира Костирка та Євгена Равського, більшість яких створена за час, коли автори розпочали співпрацю з київським арт-центром  «Я Галерея»  Павла Гудімова. Поряд з новими циклами та інсталяціями, тут можна побачити роботи, що експонувалися в проектах «Warner Sisners Presents» (Київ, 2009), «I don’t like fish» (Київ, 2010), «Нові старі майстри» (Львів, 2011).

Мистецтвознавці, у характеристиці творчості двох художників, виводять спільний знаменник – обидвоє закорінені в традиційному культурному ландшафті Львова. Якщо Равський промовляє мовою Караваджо, його світ – це світ чоловічої боротьби і сили, де обладунки античних героїв поступилися джинсам і шкіряним курткам байкарів. Як формулює мистецтвознавець Віта Сусак, цей простір чоловіка у творах Раєвського, який наразі витіснили клерки та службовці, все ж існує – він прихований, маргінальний. Це – «Іліада» на львівській бруківці. Це – театр і туга за величним.

Євген Равський мовить до глядачів із телевізора (частина інсталяції)

У свою чергу, Костирко, перейшов караваджизм, і тепер вподобав мінімалізм сюжету. Художник часто поєднує і підсилює діалог еротики та іронії. Гра зі світом людей та предметів Костирка-художника міститься на кінчику язика.

Володимир Костирко 

Любов до живопису, інтелектуальна гра на полі історії мистецтва і стали підґрунтям для діалогу двох індивідуальностей, яку львів’яни матимуть змогу споглядати до 26 липня у виставковій залі Палаці мистецтв.

Виставка. Павло Гудімов - куратор проекту  "Лувр"

Направду, передати вихор емоцій, що полонить тебе, коли потрапляєш у світ цих двох митців, вкрай важко, хочеться просто насолоджуватись і кайфувати від того, що у нашому місті є саме такі інтелектуальні художники, які можуть запропонувати естетику, смак, майстерність, ерудицію, і все це – по-львівські.

Виставка супроводжується інсталяціями, в яких  зібрано львівський мотлох. Це – минуле життя нашого міста, як єдиного організму, а сміття у окремих пакетах – це життя окремих людей.

Довідка:

Євген Равський  – художник, дизайнер, сценарист. Як і великий італійський живописець Караваджо, він приділяє особливу увагу світлотіні, а образи персонажів створює безпосередньо із своїх знайомих та друзів. Багато робіт художника зберігаються у музейних та приватних колекціях України, США, Норвегії, Польщі, Росії, Німеччини та Голландії.

Володимир Костирко  –  художник, історик мистецтва. Людина, без якої важко уявити Львів кінця 1990-х – 2000-х років. Дизайнер кількох львівських ресторацій. Його фігуративний живопис – спроба адаптації історичних постатей до сьогодення.