Впізнай себе за сміттям! Журнал «Svalka» презентували у Львові
Обрання назви друкованого видання головний редактор Степан Ладонкін пояснив так: «Ми всі прийшли до висновку, що людину можна пізнати по сміттю, про те що вона викидає в смітник, про те, що вона не любить, про те, що вона їсть, те, що їй подобається чи не подобається. Ми будемо писати у «Svalka» про людей, яких свого часу викинули, які зараз не є популярними».
Доволі цікава і креативна позиція, яка має право на існування, а ще й підкріплена концепцією: «Зараз змінилися пріоритети, що таке гарне, а що – фігня. Сучасне мистецтво – данина часу, це те, що потім ввійде до історії і розглядатиметься в підручниках з мистецтвознавства. Але всі ми забуваємо, що все мистецтво, яке створюється сьогодні, бере з чогось початок. Є шаблони, на які потрібно рівнятися, і, на жаль, багато хто забуває про класиків – бренд мистецтва» – вніс ясність головний редактор.
Степан Ладонкін - головний редактор журналу <Svalka>
На цьому чіткість орієнтирів у Степана Ладонкіна закінчилась, і, почалась суцільна плутанина із певними питаннями. До прикладу, хоча б взяти, знову ж таки слова редактора: «В журналі ми будемо розраховувати на українських митців, ті, які щось роблять для України».
І це враховуючи той факт, що видання російськомовне. На запитання гостей презентації, а як щодо україномовного читача, в самій же Україні, Степан поставив зустрічне запитання: «Ви читаєте російською?».
Не треба багато фантазувати, щоб зрозуміти шквал емоцій, які виникли у присутніх, більшість з яких звісно читає російською, а ще польською, англійською, тільки от їм забракло саме рідної мови! От не задача!
Степан Ладонкін не розгубився і відповів: «Ми повинні розуміти, що російська мова універсальна для всього світу. З одного боку це буде егоїстично, ті люди, які захочуть замовити журнал в Росії, вони не розуміють української».
Заперечити йому важко, враховуючи інтереси потенційної аудиторії сусідньої держави. Потому вияснилось, що журнал мають намір видавати ще однією універсальною мовою – англійською. Ну, що ж, мабуть справді розраховуючи на українських митців, не варто зважати на збагачення ще й україномовного продукту, головне – не бути егоїстами!
Примірник журналу <пішов> по руках
Загалом, редактор чи то не був готовий почути певні запитання саме у Львові, що саме по собі – дивно, і тому не зорієнтувався у етимологічній природі самого поняття «его» – як частині людської особистості, яка усвідомлюється як власне «Я», чи це просто його не турбувало.
Судячи з поведінки, мабуть велику роль відіграв його вік. У 18 років сповнений радісних відчуттів, видавалось, що хлопчина трохи піддався ейфорії, навіть привезений із собою зін NOSOROG [- про зін/фензін загалом] відомого українського ілюстратора Дар’ї Глазатової, яка, до речі, є однією з 30 учасників PRISMA Artist Collective, а її роботи отримали визнання на міжнародних виставках і прикрасили обкладинки альбомів багатьох зарубіжних музикантів, залишився майже поза увагою. А запрошені музиканти, які після презентації дарували гостям свою творчість, так і не дочекались представлення.
Не усвідомлюючи цього, чернівецькі видавці з усіма своїми щирими поривами, забули, що приїхали таки до Львова, і мимоволі мистецтво опинилось в епіцентрі політичного, а за уточненням, мовного питання.
Попри певний дисонанс, варто віддати творцям «Svalka» належне – на свій юний вік вони зуміли, навіть за власні кошти, видати новий журнал накладом 400 примірників і головне – вірять у свій успіх.
Музиканти, яких так і не представили
Звісно, виникає багато запитань, окрім вже згадуваного мовного питання, ціна журналу становить 45 гривень, а це, як не крути – дорогувато. «Svalka» виходитиме 4 рази в рік, наступний номер варто очікувати у вересні і придбати його можна лише через Інтернет.
На закінчення хочеться сказати, що попри таку каламбурну презентацію, хлопці все ж молодці: у наш час спромогтися видати журнал - це неабияка перемога! Як то кажуть: «Тільки молодість. Тільки хардкор».
