Дайте людям пройти, або сотня гривень на «Сто 100впців для міста Львів»
Продовження розмови з активістом громадського руху «Дайте пройти!» Левком Стеком:
Для багатьох машина – це статусність, а отже за цим може приховувати, як приклад, комплекс неповноцінності, тоді проблема вже потребує більш тонкого вирішення та іншого підходу. Чи не пробували ви шукати ще якісь чинники впливу на автомобілістів-порушників?
Тут доречно згадати про друзів нашої організації – «майданчик урбан-руху lypneva.com», я до речі також є їхнім учасником, то приміром їхня діяльність набагато ширша. Оскільки у нас такий конкретно спрямований рух, власне ми працюємо більше з питаннями безпеки пішоходів, їхнього комфорту. Вони ж намагаються проводити просвітницьку роботу, дуже багато уваги приділяють тому, що в Україні є пережиток, як я особисто вважаю радянського періоду, коли автомобіль дійсно був показником статусності, бо усе було дефіцитом, в тому числі і автомобілі, і коли хтось мав змогу придбати автівку, то вважалося, що тепер йому можна будь-що. Частково це передалося і нам сьогоднішнім. Але, з іншого боку, тепер прослідковується цікава тенденція, можливо завдяки lypneva.com, люди від цього відходять. Зараз набирає популярності велосипедний рух, це набагато здоровіше, корисніше, зрештою – набагато мобільніше у Львові. Але чомусь дехто переконаний, що наявність велосипеду це ознака аутсайдерства. Якщо людина їздить на велосипеді, то значить вона бідна, вона неуспішна.
Але ж велосипеди достатньо дорогі?
Насправді так, я навіть був здивований їхньою вартістю, за таку ціну можна купити автомобіль, і навіть попри те, все більше стає людей, які купують саме велосипеди. І це тішить. Мені дуже шкода приміром киян, столиця зовсім не комфортна для пішоходів, велосипедистів, і в цьому аспекті Львів має шанс. Львів компактний, він не має таких величезних фінансових вливань, які змушують тамтешню владу будувати якісь шалено дорогі розв’язки, естакади. Все це стимулює лише розвиток автомобільного руху.
А якщо ми будемо обмежувати автотранспорт: зробимо дороге паркування, то люди поступово будуть відмовлятися від всього цього, все це дуже пов’язане. Головне те, що в цьому питанні нам не потрібно впроваджувати український шлях, треба взяти все найкраще, що є у світі, в Європі вже все продумали і воно класно там працює.
Веломісто Копенгаген - тут велосипедів більше, ніж людей
Ще в 30-х роках Ільф та Петров у своєму романі «Золоте теля» написали: «Пішоходи ведуть мученицьке життя», той і виходить, що нас посадили в таке транспортне гетто, де ми притиснуті до фасадів будинків, а з боку нас підпирають автомобілі. Хіба це сталий розвиток?
Які кроки повинне зробити місто у вирішенні даних проблем і чи маємо шанс побачити місто без навали авто?
Ми, львів’яни, маємо концепцію розвитку велосипедного руху і облаштування велосипедної інфраструктури, ознайомитись з нею можна на сайті львівської міської ради, і там до 2020 року розписано увесь процес реалізації. Що має цьому завадити, я не знаю! Як на мене це цілком правильні та реальні цілі. Дуже радий, що Львів – це перше місто, яке прийняло такий документ. Одразу звичайно все не вдасться, але головне – йти далі обраним шляхом.
Установа старого типу - лише для пішоходів, зовсім не забезпечує в'їзду на авто
Вся увага з автівками сконцентрувалася на центральній частині міста. А що робити з околицями, спальними районами, де навала машин не менша, і вони також паркуються то впритул до дитячих майданчиків, чи автостоянки влаштовують на тих місцях, де донедавна були клумби?
Знаєте, частково відповіддю на це питання є ініціатива «Сто 100впців для міста Львів». Мені здається, що коли люди, вирішивши віддати гроші на її втілення, таким чином проявили своєрідну громадянську позицію. Коли бачиш, що влада із своїм завданням не впоралась, що ДАІ заплющила на це очі, стоїть логічне питання: «Що зробити?». Потрібно самоорганізовуватись, потрібно самим боротись за свої права. Дуже приємно, що за ці три дні, які минули від початку акції, ми маємо вже 13 000 гривень. Це є показником того, що люди зрозуміли, що відповідальність за їхнє місто, за їхній комфорт лежить і на них також. Так само і на околицях, є ж приміром ОСББ, людям варто збиратися разом. Майбутнє лише за самоорганізацією, за прямою дією самих мешканців.
lypneva.com
Громадський рух «Дайте пройти» існує півтора роки, чи змінився Львів за той час і яким ви хочете його бачите в перспективі?
Загалом все зараз почало відбуватися дуже швидко, якщо минулого року для певної акції потрібно було багато часу для збору коштів, тепер це – лічені дні. Можливо це пов’язане з тим, що ми щось таки робимо, принаймні хотілось би вірити.
Хочу щоб більше було життя на вулиці, хочу щоб стовпці стимулювали людей виходити на вулицю. Я дуже радий, що в нас тепер відбуваються різні події, які влаштовують самі мешканці, щасливий, що маємо фортепіано у центрі міста, з’являються свята вулиць, площ. Місто живе, успішне не тоді, коли кожен його мешканець має машину, а тоді коли кожен з нас може себе реалізувати, провести свій вільний час цікаво та комфортно.
У нас є дуже гарний слоган – «Львів відкритий до світу», але мало хто знає, що у нього є друга частина – «… привітний до львів’ян», але зараз він, нажаль, непривітний до львів’ян. І от моїм бажанням є те, щоб ота друга частина слогану стала все таки реальністю, і щоб для її реалізації влада докладала стільки зусиль, як для першої частини. Ми відкрите місто для світу, але чомусь ми не буваємо відкритими для самих львів’ян.
