ROVER FILM у шатрі – це прелюдія до ROVER FILM FESTIVAL під відкритим небом
Об’єднавчою силою обрали – РОВЕР. Звісно, львів’янам не звикати до такого слова, це для когось він можливо і космічний апарат, призначений для пересування поверхнею іншої планети, але для нас, галичан, це – звичайний велосипед.
Отож, практично під відкритим небом, звісно зважаючи на шалашні умови, ми мали змогу дві години насолоджуватися короткометражками, головним героєм яких був наш ровер. 25 фільмів на вело тематику вражали своєю жанровою палітрою: тут тобі і мелодраматичні колізії, і комедійні перипетії, і драматичні життєві повороти. Спробую на кількох зупинитися детальніше.
Найважливішим чинником, як на мою думку, ровер у представлених картинах не ставав сублімованою субстанцією, він водночас був і головним героєм, і сподвижником до дій, він допомагав в-першу чергу людям реалізовувати заповітні чи то вкрай важливі вчинки, можливо для когось він і був певним егрегором, але таким чином він виконував Над-завдання – породжував хороші думки та емоції своїх власників, які потому реалізовувались в дії.
Перед нами поставали різні аспекти життя окремих людей, приміром, для героїні ролику «Велосипедні портрети: Стефані Бейкер» (режисери Стен Енгельбрехт, Нік Гроблер) ровер це – можливість бачити і чути людей, вона радісно сповіщала про те як з нею вітаються прохожі, ввічливо махають їй рукою при зустрічі двірники та поліцейські, вона має змогу спілкування. Здавалось, а при чім тут велосипед? Можливо для когось це звична річ, але для 82-річної жительки Претонії, тіло якої «існує своїм окремим життям» – їй важко рухатись, життя стало з часом тільки велосипедне.
У «Солодких заїздах» (режисер Джейсон Жанпьєтро) ми спостерігаємо картину, як молодий чоловік виступає в ролі Пігмаліона для чарівною дівчини: вчить їздити її на ровері, допомагає позбутися страху перед цією металевою машиною і врешті-решт зібравшись освідчитись, дізнається про її захоплення іншим. В результаті, як і герой міфології – скульптор-роверист, який створив прекрасну статую і закохався у своє творіння, залишається, на відміну він відомого грека, один.
У стрічці «Велосипедна любов» (режисер Рік Дарге) у героїні наче роман із її ровером, вона так за ним доглядає, пестить, у її польотних мріях тільки двоє: Вона та її Велосипед. Коли викрадають колеса «коханого», світ втрачає будь-який сенс, життя стає сірим і позбавлене змісту. Врешті, вона віднайде своє «кохання» і далі кайфуватиме у своїй реальності. Звісно, режисер використовує образ ровера як алегорію, двоплановість художнього зображення велосипеда, допомагає відкрити і показати внутрішній світ та чуттєвість героїні.
"Перший і неспинний" Хуан Мендес
http://lvivexpres.com
«Перший неспинний» (режисер Даніель Джаріод) вражає своєю волею до перемоги іспанця Хуана Хосе Мендеса, в 27 років розбившись у аварії, в результаті якої втратив одну ногу і руку, він живе на повну. За допомогою спеціально сконструйованого для нього велосипеда, який дозволяє підтримувати баланс, використовуючи лише праву руку і ногу, він переможець на велотреку, і вражає усіх довколишніх своїм оптимізмом та завзяттям.
Здавалося б, важко уявити, що велосипед може комусь та колись замінити дім. Однак режисер Гійом Бльонше автобіографічної стрічки «Чоловік, що жив на велосипеді» іншої думки. Цілий рік житель Монреаля: готує їжу, веде робочі перемовини, підбирає гардероб, доглядає за рослинами, грає на скрипці, тим самим фліртуючи з жінками та зрештою, робить усе що й звичайна людина, тільки за однієї умови – не покидає свого двоколесого помешкання.
Трихвилинний відеоролик, присвячений його 64-річному батькові, який проїхав на велосипеді понад 120 000 км. Мабуть канадієць страшенно любить свого батька прагне його наслідувати, тільки в оригінальний спосіб. Тому 382 дні життя на ровері, з усіма його «хатніми» турботами додає Гійомові кумедності, а курйозне доповнення – рулон туалетного паперу на кермі.
http://m.afisha.yandex.ru
Усі стрічки вкрай цікаві та різноманітті, але виділю на останок дві з них, які мені видаються певними постулатами усіх роверистів світу, перша – «Ровери Колумбії» (режисер Джошуа Рейнвотер) та «Речі, які ти можеш робити на велосипеді» (режисер Даніель Болда).
«Ровери Колумбії» – документальний фільм про Авто VS Вело на дорогах Північної Кароліни, про конфлікт спілкування автомобілістів та велосипедистів, про агресію перших, та беззахисність других. Ця картина розкриває важливу проблему двох дорожніх культур, яким співіснувати разом один з одним дуже незручно, особливо на жвавих дорогах, де великі швидкості і немає велосипедних доріжок. В результаті, автомобілісти і велосипедисти, як кішка з собакою на дорозі. Фільм ставить питання про рівне право привілейованості саме двом представникам дорожнього руху, але відповідь залишається відкритою, перш-за-все через нахабність автомобілістів та беззахисність велосипедистів.
«Речі, які ти можеш робити на велосипеді» – це позитивний фільм, який подивившись, одразу виникає бажання сісти на ровера і чкурнути світ за очі в пошуках щастя, бо щастя виявляється там де ти є, тобто на ровері, а на ньому – ти! Стрічка просто оповідає, які чудові речі можна робити на велосипеді, а це: їсти морозиво, відвідувати супермаркет і робити покупки, грати на флейті, рухатись швидко, ба навіть більше – швидше, ніж інші, врятувати світ, подорожувати світом, святкувати, а найголовніше – почати революцію та кохатися!
Кінопоказ ROVER FILM 7 червня презентував собою фестиваль, який має стартувати у Львові 31 серпня – 1 вересня 2013 року, головний задум його полягає в тому, щоб генерувати енергію крутячи педалі (для цього має бути збудовано 10 велогенераторів та куплено частину аудіо-проекційної техніки) і дивитись таким чином фільми під відкритим небом, дискутувати, показати міську веломоду, робити ровер із дрантя, провести ряд флеш-мобів, створити фотовиставки «Велосипеди та їх люди», а також організувати великий велопарад по місту.
Організатори фестивалю наразі збирають кошти для закупівлі потрібного технічного оснащення, і закликають усіх не байдужих підтримати проект, який після успішного старту у Львові, подорожуватиме містами Західної України (Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород).
