Сало – обласна рада - рахунок 1:0
Партійні прихильники вегетаріанства (себто, противники Сала) були і не чисельні, і малоактивні.
Громадські активісти, яким також не вдалося згуртувати, як в кращі часи, сотні студентів, вирізнялися, принаймні, творчим підходом та активністю.
Тим часом в сесійному залі розпочиналася битва. Морально-психологічно простимулювати та проконтролювати свої фракції прибули три народні депутати Роман Ілик («Батьківщина»), Ірина Сех («Свобода») та Ярослав Гінка (УДАР). Спільними зусиллями за внесення питання недовіри до порядку денного вдалося зібрати 74 голоси. Що вже посіяло песимістичний настрій стосовно перспектив голосування, адже для омріяних 2/3 для автоматичної відставки бракувало 4 «багнетів». Проте опозиційні фракції («Свобода», «Батьківщина», УДАР, НРУ) одна за одною декларували свої рішучі наміри позбутися губернатора. Навіть перший заступник голови ради, генерал-лейтенант МВС Василь Пісний «здав» (принаймні, публічно), свого колегу-генерала, заявивши, що він «обома рука» за відставку.
Від імені позафракційних задекларував підтримку відставці і екс-голова ради Мирослав Сеник (екс-член «Нашої України»). Принагідно поінформувавши, що один з них, депутат та водночас проректор Українського Католицького університету Павло Хобзей, не прибув із поважних причин: перебуває, бідака, у далекій Канаді, де збирає пожертви серед української діаспори для УКУ. А тому передає з-за океану устами колеги Сеника (теж проректора УКУ) свою моральну підтримку, але, нажаль, не голос.
Це була не єдина втрата потенційних «багнетів», які мали прогнати Сала із губернаторського крісла. Напередодні цілу заяву розповсюдив голова НРУ Василь Куйбіда (екс-мер Львова, а тепер скромний депутат обласної ради). Мовляв, звичайно, «Сало геть!», але, дорогі краяни, не зможу прибути та проголосувати – саме 12 листопада перебуватиму, як голова НРУ, на засіданні Політичної асамблеї Європейської народної партії. Дійсно, як це Європа обійдеться без Куйбіди?! За кордоном, правда, на відпочинку ще з кінця жовтня перебував і представник «Свободи» Пилип Пилипенко, і сконтактуватися з ним однопартійці нібито так і не змогли.
Натомість голова фракції «Батьківщина» Микола Кадикало рішуче заявив: їхній депутат Микола Баран, що не прибув на сесію, буде з фракції виключений. Версія самого Барана: лежу вдома п’ятий день хворий, температура під 40. Вірогідніша версія: влітку цього року Барана було призначено начальником управління розвитку інфраструктури та дорожнього господарства у Департаменті розвитку інфраструктури, дорожнього господарства та паливно-енергетичного комплексу Львівської ОДА. Як у чиновника могла рука піднятися проти начальника?!
Проти імпічменту Сала офіційно висловилися тільки фракція Партії регіонів та її дрібнокаліберний сателіт – фракція Партії промисловців та підприємців. Але опозиційна більшість рішуче рвалася у бій. Почалося голосування.
Голосування відбувалося пофракційно. Депутати фракцій «Свободи», «Батьківщини», УДАРу та НРУ демонстрували бюлетені з результатом голосування. Не пішли голосувати депутати від ПР і ПППУ. Не піднявся з місця і давній та добрий друга Сала Тарас Козак.
Результати: отримали бюлетені та взяли участь у голосуванні 81 із 116 депутатів. «За» це рішення проголосували – 72, проти – 5, утримались – 1. Три бюлетені визнано недійсним. Забракло 6 голосів до омріяного числа «78». Тепер рішення сесії помандрує на розгляд президента Януковича. Який і візьме його «до відома». Тим часом, як прогнозувалося, Олег Сало може спати спокійно. Точніше, виконувати поставлені завдання.
Війна – війною, а обід за розкладом. Отож, після оголошення невтішного результату, депутати подалися на обідню перерву. При цьому одні присягалися за кілька місяців, при розгляді питання звіту за бюджет 2013 року і програму соціально-економічного розвитку, повернутися до питання недовіри. Інші намагалися вирахувати, котра ж з політичних сил виявилася «слабкою ланкою». Засмучені невдачею, після обіду вони так і не спромоглися знову зібратися. В сесійному засіданні оголосили перерву до 26 листопада.
Відповідь дає звичайна арифметика. Чотири фракції («Свобода», «Батьківщина», УДАР, НРУ), які демонстрували свої бюлетені, сумарно мали б дати 69 голосів (з врахуванням відсутніх). Виходить, що ще 3 голоси дали і всі позафракційні (які клялися в підтримці устами Мирослава Сеника), і фракція офіційно патріотичної УНП (яка намагалася відмовчуватися, оскільки давно не помічається у будь-якій реальній опозиційній діяльності через службові та матеріальні інтереси своїх лідерів).
Львівщині кинули виклик, і обласна рада не спромоглася гідно відповісти на нього. Тепер слово за громадськістю.
