У Львові відкрили пам'ятник засновнику першої віденської кав'ярні Юрію Кульчицькому
Відкриття відбулось під супровід оркестру та промови видатник львів’ян. Зокрема виступив однофамілець бронзового Кульчицького заслужений артист України скрипаль Олег Кульчицький, а поет Роман Лубківський зачитав перед публікою свій вірш, присвячений Юрію Кульчицькому. Опісля пам’ятник, освятили високочесні львівські отці, а школярі СШ № 97 поклали до підніжжя квіти.
Як відзначив у своїй промові заступник голови Львівської обласної ради Валерій П’ятак, в щойно відкритому пам’ятнику Кульчицькому закладені частка почуттів і бажань кожного галичанина.
«Сьогоднішній день – це приклад того, як ми повинні оцінювати нашу національну пам'ять та достойно возвеличувати героїв», - наголосив Валерій П'ятак.
У свою чергу, за словами міського голови Львова Андрія Садового, кількість гостей, які приїжджають до Львова? збільшується з кожним роком, тож він жартома сказав, що хвилюється, чи вистачить кави для всіх.
«Відкриваючи це пам’ятник, я зрозумів, що кави вистачить для всіх і назавжди. Бо кава в Європі має щось особливе українське», - зауважив Андрій Садовий.
Щодо мистецької цінності пам’ятника, то як розповів один із його авторів Володимир Сколоздра, у цей монумент скульптори вклали чимало символів. Зокрема, було виготовлено багато елементів, які композиційно творять єдиний тематичний простір, але читаються окремо. Так геральдична стелла, на якій зображено герб роду Кульчицьких, символізує те, що він був шляхетного роду, а також, те що в українців в 17-му столітті вже була своя еліта. Алегорія зброї на фоні щита говорить про те, що Юрій Кульчицький козацького походження і він був славним лицарем.
«Вщент наповнений мішок кави, з якого висипаються зернята та перетворюються на золоті монети символізує те, що Кульчицький був підприємливим ресторатором і міг з простих речей зробити капітал. До-речі, капітал не обов’язково у вигляді грошей. Люди, які багаті духовно, вони обов’язково знайдуть вихід в різних складних ситуаціях. Кавник і горнятко, яке стоїть на мішках символізує те, що ця людина освоїла культуру споживання кави, а також навчила цій справі інших. Адже до Кульчицького в Європі була лише чорна кава, тож він перший почав експериментувати, додаючи цукор, вершки та молоко. Останнім штрихом, який розкриває образ Кульчицького – є кульчик у вусі, який відповідає його прізвищу, а також тому що він родом з села Кульчиці», - пояснив Володимир Сколоздра.
Також за його словами, багатьох дивує чому місцем для пам’ятника обрали саме площу Галицьку. Проте, це на його думку дасть змогу зробити площу туристично-привабливою, оскільки до пам’ятника ходитимуть екскурсії.
До-речі, як стало відомо, відкритий у Львові пам’ятник Юрію Кульчицькому не перший в Україні. Ще один пам’ятник знаходиться у його рідному селі Кульчиці.
Довідка:
Юрій Франц Кулчицький народився в 1640 році в селі Кульчиці (сьогодні Самбірський район Львівської обл.). Наприкінці 1660-х років переїхав жити до Відня.
У липні 1663 року понад 200-тисячне турецьке військо взяло в облогу столицю Габсбургської імперії Відень, яке захищали лише 16 тис. вояків та 6 тис. місцевих жителів. Після затяжної облоги в місті почався голод, епідемії та численні пожежі. Серед віденців поширювалися розпач та паніка. Кур’єри, яких час від часу відряджали по допомогу, з різних причин не добиралися до місця призначення. Тому за допомогою до австрійського імператора Леопольда І та герцога Карла Лотарингського вирішили послати когось із місцевих жителів, які знали б турецьку мову та могли проминути ворожі кордони. Вибір упав на одного з жителів Австрійської столиці Юрія Франца Кульчицького, який непогано знав турецьку мову та звичаї.
Переодягнувшись у турецьку одіж Кульчицький разом зі своїм товаришем Михайловичем вночі пройшли до османського табору, а вдень, наспівуючи турецьку пісню щоб не викликати підозри, сміливо рушили поміж ворожими шатрами. Лише одного разу їх зупинив турецький офіцер, запитавши хто вони та звідки. На це винахідливий Кульчицький рішуче відповів, що він турецький купець і постачає провіант для армії султана, а зараз простує по виноград. Турок повірив переодягненому віденцю і навіть запросив його разом із супутником погрітися у своєму шатрі.
Проте, найбільша небезпека чатувала на Кульчицького та його супутника там, де вони цього зовсім не сподівалися – в одному з європейських сіл їх сприйняли за справжніх турків і мало не вбили. Згодом посланці були вже на прийомі у князя Карла, який одразу ж відписав оборонцям Відня, що готується до битви з турками і незабаром прийде з 70-ти тисячним військом на допомогу.
Не без пригод доправив Кульчицький лист князя в оточене місто, чим викликав велику радість всього гарнізону й міщан, які з подвійним завзяттям почали обороняти свою фортецю. Невдовзі справді війська герцога Лотарингського об’єдналися з польською армією короля Яна ІІІ Собеського, у складі якої налічувалося 15 тис. українських козаків, разом вони прийшли на допомогу гарнізону і жителям Відня та зіграли вирішальну роль у битві за місто. Битва, що відбулася 12 вересня, закінчилася блискучою перемогою.
Юрій Кульчицький був щедро винагороджений за свої заслуги перед містом. Комендант вручив йому певну суму грошей та надав у власність будинок. Окрім того, 10 січня 1684 року він був призначеним особистим перекладачем Австрійського імператора з турецької мови та отримав посаду цісарського придворного кур’єра в Туреччині.
Ще раніше, перебуваючи в турецькому полоні, Юрій Кульчицький призвичаївся до кави, а тому в його голові виникла геніальна, як потім з’ясувалося, бізнес-ідея. Не лише відкрити першу кав’ярню у Відні, а й зробити кавовий напій більш уживаним і доступним не тільки в Австрії, а й в усій Європі. Адже до того часу кава вважалася лише лікувальним напоєм і коштувала вона дуже дорого. Вдячні віденці дозволили Кульчицькому забрати з обозу турецького воєначальника Кари Мустафи всі запаси зерен кави. А це було понад 300 мішків, які Мустафа возив за собою, аби зігріти тіла і душі своїх вояків перед битвами.
Спочатку Кульчицький розносив каву вулицями міста в горнятках на таці. А згодом відкрив у подарованому йому будинку кав’ярню, де продавав порцію кави по крейцеру за філіжанку. Невдовзі смачний напій набув великої популярності серед віденців. Ще в Туреччині Кульчицький ознайомився з технологією приготування напою, яку вміло пристосував до смаків європейців. Він просто почав додавати до кави цукор. Так зародилася знаменита кава по-віденськи. Також Кульчицький замовив у кондитера смачні рогалики у вигляді півмісяця, які він почав подавати разом з кавою. Тепер відвідувачі його кавярні були задоволені – за філіжанкою кави вони з’їдали "круасан".
Кажуть, кожного відвідувача кав’ярні Кульчицький зустрічав, вітаючи його українською мовою. Згодом, за сприянням підприємливого українця в багатьох куточках Відня почали діяти схожі заклади, Юрій Кульчицький очолив окремий цех продавців кави.
