Мар’яна Савка: «“Видавництво Старого Лева” універсалізується, але магістрально залишиться видавництвом дитячої книги»
- Пані Мар’яно, насамперед хочу привітати Вас з потрійним успіхом (ідеться про перемогу книг видавництва у трьох номінаціях). Очікували на таку оцінку роботи «Видавництва Старого Лева»?
- Дуже дякую за вітання. Розцінюю це як оцінку роботи нашого видавництва і кожної людини зокрема, бо в цей гарячий літній сезон ми працювали на межі можливостей, але не втрачаючи драйву і віри в те, що наші книги сподобаються читачам. Отож, я б сама назвала цей видавничий рік так само, як називається книжка мого зібраного – пора плодів і квітів. Ми зібрали гарний книжковий урожай і отримали квіти людського схвалення і радості.
- «Видавництво Старого Лева» на 20 років Форуму видавців підготувало багато справді цінних подарунків. Розкажіть, як вдалося створити і організувати таку «зіркову» програму?
- Якось так склалося, що наші давні мрії та нереалізовані проекти почали справджуватися. Я думаю, досить немалу роль тут зіграли звичайні людські стосунки і репутація. Це стосується в першу чергу «П’ятикнижжя» Грицька Чубая. Соломія Чубай, котра давно плекала цю ідею – видати книжку батька, звернулася саме до нас, зокрема до мене, бо ми давно товаришуємо, і вже випробували одне одного у спільних проектах. Та й книжка Прохаськів опинилася у нас, мабуть, тому, що Мар’яна з Тарасом знали, що ми не видаємо випадкових книжок і що ця книжка буде нам пасувати. Книга «Осиний мед дикий» Ірини Савки, моєї мами, вже давно лежала в редакційному портфелі, але мама потроху ще дописувала новели – і ось настав момент, коли книга досягла своєї цілісності і попросилася до друку. Цікавою була доля кольорової книжки «Белла-балерина». Одного дня на порозі видавництва з’явилася жінка, яка представилася художницею з Нью-Йорка. Це була Валерія Соколова, відома американська ілюстраторка, родом зі Львова. Вона показала нам свої роботи і ми одразу загорілися бажанням видати книжку про собачку Беллу, породи басетів, котра хотіла танцювати. А взагалі, я можу відзначити таку складову нашого успіху: це був рік швидкого прийняття рішень. У цьому ми завдячуємо нашому директору Миколі Шейку – бо це власне він уміє швидко приймати рішення і вчить нас цьому важливому вмінню. От і зі Стронгом так вийшло: ми кілька років вагалися, бо хотіли його запросити, та все не наважувалися. А тут швидко прийняли рішення – і все вийшло.
- Джеремі Стронг став одним із головних гостей події. У своєму інтерв’ю нашому виданню Олександра Коваль зазначила, що «зірки світового рівня до нас не їздять», одначе Ви продемонстрували протилежне. Тяжко було домовитися про приїзд до України одного із найвідоміших дитячих письменників світу?
- Ні, зовсім не важко. Джеремі Стронг виявився дуже простою інтелігентною людиною, з почуттям гідності і гумору. У травні на дитячий форум ми уже привозили одного відомого британця – Іана Вайброу, автора веселих книг про Малого Вовчика. Іану так сподобалося у Львові, що він пообіцяв подзвонити до Стронга і підтвердити, що до нас варто приїжджати. При цьому Вайброу додав: «Я подзвоню до Стронга. І я вже йому заздрю». Отож так і сталося. Стронгу можна було позаздрити, бо на нього звалилося ще більше уваги, емоцій, журналістів і дітей! Але як професійно, достойно, без жодних нарікань, вдячно і стійко він витримав шалений перенапружений ритм цих трьох днів. А після повернення додому відразу написав такий чудовий текст у своєму блозі – як зазначила Ірина Подоляк, це була найкраща промоція Львова. Ще хочу додати, що наша команда працювала на найвищому рівні. Захоплена бездоганною організацією всіх заходів і преси, цим займалася Оксана Зьобро, і блискучим синхронним перекладом Катерини Міхаліциної, мого заступника. А ще величезна подяка нашим улюбленим дитячим бібліотекам – обласній та ЦБС. Вони були неперевершені у своїй винахідливості і сюрпризах для Джеремі Стронга. Особливо дякую Тані Пилипець – це людина з великим серцем і неймовірною енергією, вона нам дуже допомогла в організації акцій.
- На «Стронгоманії» почула знамениту пісеньку з книги «Знамениті сіднички мого братика», яка свого часу отримала зауваження від Національної комісії з питань захисту суспільної моралі. Чим закінчилася ця історія?
- Та нічим. Канула в Лету. Бо то була кумедна історія: як на мене, варта пера Джеремі Стронга. Якщо б він вникнув у курс справи, то цілком можливо, що в його наступній повісті (а він дуже б хотів написати щось спеціально для нас) міг би з’явитися такий смішний епізод: комісія з питань моралі ганяється за видавцем, що видав книжку про знамениті сіднички малюка, який став телезіркою. У кожному разі, коли Стронгу переповіли цю історію, він дещо розгубився і сказав: «Це весела книжка для досить малих дітей. А що собі понавигадували дорослі – то вже їхня справа».
- Книга «Пригоди Ракети на чотирьох лапах» цього року отримала премію від голови облради Віктора Шемчука. Знаєте, хто порадив йому нагородити саме цю книгу?) (На прес-конференції до відкриття Форуму, коли було оголошено про нагороду від облради, Олександра Коваль зауважила, що «можливо її отримає книга Джеремі Стронга від «Видавництва Старого Лева». Або її слова виявилися пророчі, або до них просто прислухалися)))).
- Я не знаю, як приймалися рішення стосовно книг. Але це був гарний жест. І я дякую людям, котрі прийняли таке рішення чи спонукали до такого рішення – як от Олександра Коваль. Адже це дуже добра, весела і позитивна література для дітей. На таких книжках вони входять у смак читання. Головне, що ця нагорода – це перш за все нагорода дітям, які не мали такої змоги, а тепер отримали – читати книги Джеремі Стронга.
- «Видавництво Старого Лева» завжди сприймалось як видавництво дитячої літератури. Цього року ви ламаєте стереотипи, представляючи на Форумі видавців літературу для підлітків і дорослу поезію. Це подарунки спеціально до Форуму чи Ви й надалі «розширюватимете горизонти»?
- Цей експеримент з дорослою поетичною серією розпочався з книжки віршів Юрка Іздрика «Ю». Наш редакційний ранок починався із фрази нашого директора: «Іздрик знову написав геніального вірша». Отож ми запропонували Іздрикові видати книжку з віршами і самому її оформити – і вийшла чудова, дуже потрібна багатьом чутливим натурам книжка. Вже трохи пізніше, майже водночас, з’явилося «П’ятикнижжя» і книга з віршами Б.І.Антонича і малярством Олега Рибчинського «Чаргород» – також дуже цікавий проект, над яким працювала не одна творча та інтелектуальна особистість, зокрема Олена Галета, Зоряна Рибчинська, Наталка Бабалик. Постать Антонича нам дуже пасувала до постаті Чубая. А от моя книга зібраного «Пора плодів і квітів» постала на вимогу багатьох моїх друзів, які вважали, що я просто зобов’язана видати книгу, яка б містила всі попередні збірки, яких уже давно в природі не існує, і нові недруковані вірші. Так, ми розширюватимемо горизонти. І не тільки художньою літературою для підлітків і дорослих, ми ще видаватимемо і кулінарію, щоб наш кулінарний бестселер Дарії Цвєк «Солодке печиво» не був самотній, і поезію видаватимемо, і прозу, і сувенірно-краєзнавчу літературу. А ще ми задумали серію літератури для батьків, яким не байдужі власні діти, і, які прислухуються до порад сучасних українських практикуючих психологів, педіатрів, педагогів. Ми потрохи універсалізуємося, але магістрально залишимося видавництвом дитячої книги.
- Головною книгою Форуму видавців стала книга «П’ятикнижжя» Грицька Чубая від «Видавництва Старого Лева». Розкрийте секрет успіху цього проекту?
- Сила бажання. Перш за все Соломії Чубай, котра прийшла до нас з ідеєю цього проекту. Велика промоція – тоді як ми видавали книгу, Соломія творила промоцію і масштабну акцію за участю багатьох славних митців. Професіоналізм – у виборі європейського рівня дизайнерів, як Романа Романишин і Андрій Лесів, у виборі висококласної друкарні і найкращих поліграфічних матеріалів. І звичайно, і безсумнівно – геній Грицька Чубая. Насправді для мене це Гран-прі є однозначним і беззаперечним. І не тому, що ми видали цю книгу, а тому, що це книга, яка визначила тональність усього цьогорічного форуму. Це був не бачений досі успіх для нас. І море теплих відгуків від людей.
- Програму подій від «Видавництва Старого Лева» закрив музично-поетичний вечір «Джаз-кафе: Історія танцю», на якому Ви презентували свою збірку «Пора плодів і квітів». Звідки така ідея: поєднати музику, танець і поезію?
- Тому що це ті три речі, які мені нероздільні з поезією. Для мене в поезії смисли поєднані з ритмами і внутрішніми мелодіями. А ще мені дуже хотілося відродити свій давній проект «Джаз-кафе», який ми створили з гуртом «Оркестра Віто» ще 2008 року, після виходу книжки «Бостон-джаз». Та сталася несподівана ситуація. Я захворіла і повністю втратила голос. Було два варіанти: просто все відмінити або зробити те, що ми зробили. А ми не відмовилися. І ось так, спонтанно, без жодних репетицій, виникло дійство, у якому музиканти (причому бездоганно) грали джаз, мої дівчата з видавництва і ще двоє моїх друзів читали вірші, а я поміж ними всіма була німим диригентом. Особливого шарму вечірці додала пара, яка танцювала танго. Віктор Кремень – відомий досвідчений тангеро і його партнерка Євгенія, – які дивовижно танцювали на бруківці в дворику «Копальні кави».
- Чим у майбутньому планує вражати Україну Мар’яна Савка і «Видавництво Старого Лева»?
- Мені особисто і нашому видавництву не так важливо вражати, як працювати системно. Зараз ми вийшли на той етап, коли можемо продумувати, планувати і створювати ті речі, які нехай повільно, але все-таки змінюють суспільство на краще. Мені дуже хочеться, щоб ми видавали ті найважливіші книги, які допомагатимуть дитині самоутверджуватися і рости вільною щасливою людиною.
