Львівщина робить акцент на підтримку малого бізнесу, щоб аграрії ставали заможнішими - Хмиз

Наталіє Степанівно, які напрямки для інвестицій у галузь АПК на Львівщині ви вважаєте пріоритетними?

Нас цікавлять певні ніші, для яких ми шукаємо інвесторів. Бюрократичні проблеми будь-якого великого бізнесу, який хоче сьогодні інвестувати у Львівщину - це є наші проблеми. Сьогодні ми повністю його супроводжуємо, починаючи від дозволів.

В дрібному бізнесі є цілий ряд проектів як фінансової підтримки області, так і міжнародної допомоги для того, щоб зрушити саме дрібне виробництво. Тут ми також маємо розуміння, що для нас важливо. Наприклад, з минулого року ми впроваджуємо проект гречаного заводу з переробки круп, що є дуже актуальним для внутрішнього споживання.

Справа у тому, що у нас роками не було саме переробки. Вирощуємо гречку, веземо кудись, переробляємо, а потім вона вертається до нас вже в пакетах з доданою вартістю. Навіть для внутрішнього споживання звичайно цікаво мати таку переробку. Саме наш департамент розробив цей проект, прорахував, залучив інспекторів якості. Сьогодні ми вже зупинились на інвесторі, який готовий взятись за цей проект. 

І де саме буде завод? 

Скоріш за все, це Буський район, тому що він має бути впритул до елеватора. Але скажу, що зараз ми вже на стадії, коли інвестор для себе все порахував, визначився, що йому це цікаво, він вже готовий іти. 

Що стосується сільськогосподарських ярмарків – скільки їх на Львівщині, які перспективи? 

Ще в 2016 році ми впровадили проект "Добрі традиції Галичини" - це є ярмарки, які відбуваються на Львівщині в кожному районі на постійній основі. Це можна навіть не називати ярмарками, тобто є в кожному районі дні, коли вже традиційно з’їжджаються виробники і продають. Але через ті "Добрі традиції Галичини" ми дали сильну промоцію: кожен район протягом року має провести доволі потужну кампанію, забезпечивши представництво всіх своїх виробників, концертну програму і ще якісь там такі традиційні речі. І оце відбувається вже третій рік поспіль у кожному районі.

Також ми протягом місяця проводимо великий Різдвяний ярмарок на Винниченка, прямо під обласною адміністрацією, де збираємо найкращих виробників Львівщини. Ми тим хочемо, з одного боку, максимально познайомити споживача з локальним якісним виробником. З іншого боку, звичайно, щоб виробник мав змогу розпродаватись: чим більше його будуть знати, тим більше він зможе свою продукцію далі поширювати. І оці контакти на ярмарках справді є, в тому числі, з мережами магазинів, які сьогодні хочуть працювати з фермерською продукцією. Також у Львові буде ярмарок у травні.

Які є плани щодо розвитку ринку Шувар? Це ж великий оптовий ринок сільгоспвиробників…

Є державна програма розвитку оптових ринків з сільськогосподарською продукцією по Україні. Насправді Шувар виконує надзвичайно велику роль в галузі - це є доволі потужний канал з колосальними обсягами збуту сільгосппродукції по всій свіжій групі (це і квітка, і овочі, і риба, і м’ясна продукція). Наші виробники потребують цей канал, тому ми намагаємося робити спільні проекти. Також виробники з Львівщини, з України вони приїжджають, торгують, і ми проводимо ряд заходів безпосередньо на території Шувару.

І добре, що в них є виставково-консультаційний центр, де є можливість зустрітися - вони відкриті в тому, щоб ми використовували цю площадку, як додатковий ресурс. 

Скільки вирощується в нас цукрового буряка і чому в області закрилась частина цукрових заводів? Це системна якась була проблема? 

Зараз ми маємо великий потужний Радехівський цукровий завод. І по суті, весь цукровий буряк, який вирощується на Львівщині, сконцентрований туди. В обсягах це абсолютно достатньо, тому дефіциту ми не відчуваємо абсолютно.

Що стосується агрокредитів. Взагалі, ця інтеграція з ЄС, що нам вже зараз дає? Можливо, кредити: ЄБРР чи ще якісь фундації інвестують у сільське господарство?

Хочу зазначити, що коли разом з головою обласної державної адміністрації минулого року ми були на другій зустрічі з послом ЄС, то говорили про можливості ЄБРР в рамках якихось програм - нам максимально розкрили спектр можливостей та як в них потрапити.

Тобто, ми, з одного боку, зацікавлені в існуючому розширенні. З іншого ж боку, ми навіть проініціювали новий дуже актуальний проект, і на нього точно мають бути позитивні відгуки. Я сподіваюсь, що ми його зрушимо у 2018 році разом з ЄС. Це щодо створення такої інституції в цілій Європі, як агенція з розвитку сільських територій. Через неї максимально є змога залучати, як фінансовий інструмент, і державну програму, і грантові фонди. Щоб воно не було розпорошено - тому що сьогодні ми, начебто, знаємо, куди, а збираємо зі всюди, а потім воно розповсюджується - ті собі щось підтримують...

В нас є чітка стратегія, що Львівщина має свій напрямок на підтримку малого бізнесу, щоб люди ставали заможнішіми з того, що вони займаються сільським господарством. Це вирощування якісної продукції з доданою вартістю, відповідно - більші заробітки людей. Власне сьогодні ми маємо також дуже гарну співпрацю з ЄБРР на Львівщині.

Вони розкрили свої програми для галузі АПК - це є два напрямки. По-перше, це є безповоротні кошти на експертів, на розробку та маркетинг проектів, з дофінансуванням самих підприємств. Тобто, незначні суми. Це можна отримати до 10 тисяч євро, сьогодні скористатися цими коштами, щоб дійсно дати собі правильний старт. А кредити їхні сьогодні 7-8% - це теж, хоч і валюта - справа ризикована, але насправді ті, хто працює на експорт, вони цим цікавляться. І ми провели досить широку кампанію, це стосується трохи більших підприємств, особливо в галузі харчової промисловості. 

З минулого року ми відбираємо тих, хто сьогодні хоче розвиватися, інвестувати, максимально їх готуємо. Є львівський офіс ЄБРР, який вивчає їх і потім скеровує  до Києва для прийняття рішень. Представники ЄБРР були у нас, презентували ті речі. Я думаю, що ми скоро будемо мати вже позитивні результати.

Екологічна небезпека ставить сільське господарство в скрутні умови. Все більш актуальним стає такий напрямок, як органіка. Наскількі Львівщина тут не пасе задніх?

Оскільки наші грунти ще не настільки розорені були і не настільки всіма агрохімікатами насичені, то ми на Львівщині стимулюємо, щоб люди сертифікували господарства під органіку. Наприклад, люди готові йти на п’ять гектарів. Ми їм пропонуємо хоч два гектари сертифікувати на органічну продукцію. А це, між тим, вже зовсім інша ціна в кінцевому результаті.

А дорого коштує такий сертифікат?

До десяти тисяч гривень на рік. Сертифікує єдина структура в Україні – Органікстандарт, чий сертифікат визнається в Європі. Йдеться про сертифікацію землі, на якій вирощують продукцію. Якість підтвердження продукції, наскільки вона органічна - це вже наступний крок.

Тобто, людина з цього Органікстандарту виїжджає на місце, бере аналіз грунту…

Та отримує розуміння, як оця земля оброблялась попередніх п’ять років. І це необхідно щороку підтверджувати: через рік вони знову приїжджають і беруть ті самі проби. Розуміють, що з рослиною, і або видають підтвердження, або подають на скасування сертифікату.

Стандартизація якості продукції до норм ЄС сьогодні є дуже важливим напрямком. Але як до них дотягуватися невеликим сільгоспвиробникам? Взагалі, як багато підприємств на Львівщині пройшли цю стандартизацію?

Близько третини – десь 28%. В нас цей ритм є доволі інтенсивний, тому ми вдячні нашим партнерам, які впроваджують цей процес на Львівщині. Серед них є такі великі, як компанія Nestle, на базі навчального центру якої ми проводимо регулярні семінари, з доступом до їхньої лабораторії. Є також дрібні виробництва або ті, хто сьогодні ще тільки встає на шлях до стандартів ЄС. Вони реально є дуже активними слухачами цих семінарів: цікавляться та вбирають в себе нові знання, як губка, розуміючи, що для впровадження цього не завжди потрібні великі інвестиції.

Але можна дуже якісно свій процес вибудовувати на Львівщині. І от тут якраз актуальна наша близькість до Європи: вже є якісь контакти, і питання тільки - відповідність до стандартів ЄС.

Дуже важкий процес сертифікації з бюрократичної точки зору? Скільки він триває, щоб все це впровадити?

Ну, терміни взагалі дуже різні, в залежності від самого підприємства. Тому що кінцевим має бути 2018-й рік, тобто до вересня цього року навіть дрібні підприємства мають вже це впровадити. Є консалтингові компанії, які сьогодні допомагають їм у цьому процесі. Але, насправді, питання не тільки в тому, щоб отримати сертифікат ХАССП (англ. Hazard Analysis and Critical Control Points - HACCP), як того вимагає законодавство. Дуже велике питання - просто впровадити саме ці норми у себе на підприємстві. І для малого бізнесу важливо прослідкувати весь ланцюг цього процесу.

В нас є проект ЄС, який вчить, з одного боку, ветеринарів-експертів Держспоживслужби інспектувати це. Бо сьогодні просто так ніхто не може навіть перевірити вимоги ХАССП. Сертифікат є підтвердженням, але ж ще треба перевірити весь ланцюг виробництва продукції, починаючи з постачальника сировини. З іншого боку, цей проект вчить бізнес, як відповідати тим стандартам. І серед тих незалежних експертів є львів'янин - Юрій Облащенний, який є сьогодні одним з кращих фахівців з впровадження ХАССП. Він -  надзвичайна людина, ми його запрошуємо практично на кожну зустріч до тих виробників. Це дозволяє перевести розмову щодо впровадження норм ЄС у практичну площину.

Вертаючись до підтримки МСБ - поняття малий та середній бізнес на Заході та у нас суттєво відрізняються. Тобто для нас, скоріше, є актуальнішим поняття "мікро-бізнес": особисті господарства - це два гектари. Банки та інвестори звикли мати справу з фермером, якщо у нього є хоч 50 гектарів...

Ми розуміємо наскільки нашим фермерам сьогодні складно з банками працювати. Певним чином, ми найшли компроміс щодо співпраці з кредитними спілками. Також ми з обласного бюджету компенсовуємо відсоткову ставку. Таким чином дорогі кредити стають доступними для малого бізнесу. 

Тобто, у вас така ж програма, як і у Київської держадміністрації? Вони компенсують відсоткову ставку завдяки співпраці з Українсько-німецьким фондом. До речі, скільки кредитних спілок зараз працює у Львові? 

Ми маємо угоди з трьома найбільш активними. Інше питання, хто з сільгоспвиробників у нас користується відшкодуванням тих відсотків... На жаль, люди ще не дуже обізнані в тих речах, хоч ми зараз і робимо потужну промоцію спільно з кредитними спілками. Коли вони видають кредити, то відразу розповідають, що потрібно зробити, щоб попасти в програму ЛОДА.

Звичайно, це суми від 50-ти до 100 тисяч гривень під 25-28% річних. Хоча, для галузі АПК вони знижені, тому що банки вважають аграріїв дуже добросовісними позичальниками.

Ну звісно ж: у них земля, вони нікуди не втікнуть…

Окрім кредитних спілок, на підтримку АПК націлена програма пільгових кредитів для розвитку малого бізнесу від Обласної держадміністрації. Можна взяти до 500 тисяч гривень під 5% річних. Там є своя пріоритетність: ми би хотіли кредитувати однозначно не зернові. Це має бути дрібне тваринництво, нішеві культури (наприклад, спаржа), органіка, ягода. Це те, що є рентабельним сьогодні.

У нас є господарства, які сконцентрувались на комплексі культур для ресторанної галузі. Поряд з тією ж спаржею, вони також вирощують брюссельську капусточку чи ще щось. Загалом, програма підтримки галузі АПК на Львівщині — це 11,2 мільйонів гривень в минулому році. Це була найбільша програма по Україні на підтримку галузі. Тому тим пишаємось. Але вона в нас реально зациклена на дрібних господарствах.

Зважаючи на те, що Львівська область не сама велика, то це дуже потужна цифра...

Ми собі ставимо за ціль, з одного боку, вчити місцевий бізнес технологіям та стандартам. Принципово, що ми не тратимо на це бюджетних грошей взагалі: сьогодні є безліч грантів. 

Інші гранти мають за мету дати людям старт або розвиток. Тобто, тут ви мене навчили, але мені тепер бракує ще 500 тисяч гривень, щоб чи посадковий матеріал закупити, садженці чи техніку.

Скільки зараз на Львівщині земель під обробку?

Згідно з статистикою минулого року, у нас було близько 800 тисяч гектарів рілля. Посівна площа в 2017 році була — 680 тисяч. ЛОДА провела низку заходів щодо інвентаризації землі. З другого боку, ми вивчали питання незадіяності — є ще незначна кількість таких земель, зарізаних, які придатні під сільське господарство і рахуються ріллею. То ж протягом року десь 20 тисяч гектарів доплюсувалось. Щось легалізувалось, щось дійсно ввійшло в обіг. Тобто, тут дійсно позитивна тенденція у нас зберігається.

Чи ви виявляли окремі ситуації, коли земля була не оформлена, але оброблялась?

Так, звісно. Коли минулого року ми стали оце все піднімати, то знайшли дуже багато таких майданчиків. На цю тему співпрацюємо з правоохоронними органами. Але я хочу сказати, що сама тенденція конкуренції за землю, насправді, легалізує ці відносини. Якщо раніше ніхто не знав, чия то земля, то хтось міг собі тихо обробляти і з сільським головою домовитись. А сьогодні настільки багато аграріїв шукають землю і бажають працювати, що це вже стає неможливим. Вони питають: «А на яких підставах воно використовується? Тоді прошу виносити це на аукціон. Бо інакше ми будемо на вас скаржитися». В принципі, сьогодні легалізація своїм чином іде дуже стрімко, але це за рахунок високої конкуренції на землі.

Який відсоток серед аграріїв - оці середні і маленькі, з особливими господарствами, і скільки великих?

В нас в області 23 великих аграрних господарства. Це не лише загальнонаціональні агрохолдинги — є в нас і свої, суто локальні. Йдеться про тих, хто має більше трьох тисяч гектарів — таких виробників близько 55%, тут ми дещо відрізняємося від всієї України. Іншу половину землі обробляють фермери, що мають до трьох тисяч гектарів, і саме населення, яке обробляє землі під ОСГ.

Фермерів діючих у нас 780, і вони разом обробляють близько 50 тисяч гектарів. Але, якщо в центральній Україні в цю категорію попадають майже великі зернові холдинги, то в нас фермер — більш в класичному розумінні. В нього цілий комплекс: і рослинництво, і тваринництво. Тому наші фермери дуже ефективні, порівняно з іншими частинами країни. На Львівщині найбільший показник валового виробництва з розрахунку на 100 гектарів. Саме цю категорію класичних фермерів ми б хотіли вирощувати і підтримувати.

Ну і, відповідно, господарства населення, які по певних видах продукції взагалі, наприклад, у молочной галузі десь 90% виробляється таким чином при тому, що там ще далеко до якості і стандартів. Хоча в нас теж в цьому дуже великий поступ, бо вже 8-й рік підряд на теренах Львівщини діє Канадський проект розвитку молочного напрямку.

Він підтримує створення сімейних ферм та кооперативів?
Саме так. Окреме господарство з однією чи двома коровами не може бути ефективним: в нього молоко для власних потреб. Але за рахунок доїльних апаратів, які навіть для малого господарства вже є ефективні, за рахунок якісного забору молока, кооперації, танків для охолодження молока, які в рамках того проекту вже на село поставлені, можна вийти на достойну якість молока, яку сьогодні потребує переробка. Для того, щоб її забезпечити, в рамках цього проекту, у Львові була відкрита лабораторія з якості молока та здоров'я тварини, щоб дійсно на виході було "правильне" молоко. 

Тобто є вже кооперативи, спільний забір і заготівельні пункти молока. Вони сконцентровані по трьох районах: Бродівському, Жовківському та Стрийському. Обсяги цієї кооперації збільшуються, і вже час говорити про власну переробку кооперативного молока. Якщо ще рік тому про це не йшлося, тому що ті обсяги не були цікаві для переробки, то зараз власне з канадськими представниками ми вже говоримо про нову фазу проекту. Йдеться про одну якісну переробку молока від кооперації на всю область.

А щодо переробки продуктів рослинництва? В тому ж Nestle кажуть, що в Україні немає таких напрямків, як сушка цибулі чи моркви, наприклад. І якщо б цим хтось зайнявся, вони готові були б гарантовано забирати цю продукцію. 

Це, справді, вже дуже сильно. От якраз ці елементи доданої вартості ми й намагаємось зараз просувати. Але для дрібних таких виробників це є доволі велика інвестиція, тому зараз ми розробили ряд проектів. Разом з кооперативом в Жовківському районі, наприклад, ми розписали і проаналізували обладнання для переробки овочів, тобто: миття, фасування, вакуумна упаковка, очистка. Там нема ще сушки, але це, так само, може бути наступним етапом. Цей проект ми подали і на USAID, і на Держфонд регіонального розвитку — джерел, звідки можна почерпнути кошти, насправді, є сьогодні багато. 

Питання тільки — мати сформовану якісну пропозицію: що і на базі кого зробити. Є декілька виробників цибулі, на базі яких могла би бути от така переробка, і далі питання вже  — з ким це впроваджувати. Тому ж самому «Нестле» можна показати: ви будете мати такий-то вихід, давайте допоможіть на старті нам зрушитись. Ми зараз більше на стадії написання, але в нас є ціла низка таких проектів.

Є зараз такий новий напрямок секторальної підтримки — «Державні інвестиції». І наша ціль по області — це мати повністю такі точки. Тобто, ми зараз шукаємо ініціативні громади. З іншого боку, ми розуміємо наші зони виробництва, накладаємо це і пишемо ці проекти, щоб їх можна було далі просувати вже на залучення інвестицій.

Які громади зараз найбільш ініціативні в цьому сенсі? 

Сьогодні їх можна називати, що називається, на пальцях. Основна ознака — це лідер громади, і це не обов’язково може бути голова сільради. Це може бути просто й активний фермер, який розуміє суть і майбутнє. Тобто, насправді це може бути успішний бізнесмен, який зорганізував би навколо себе людей — щось ти виробляєш сам, потім залучаєш в своє виробництво людей, але й обсяги вже зовсім інші. 

В нас вже є сьогодні дуже яскравий приклад у всіх своїх розуміннях в Пустомитах. Це АТОвець, який повернувся з війни і вирішив займатися вівчарством. Закупив овець, отримавши підтримку з обласного бюджету. Він скористався пільговим кредитом, який буде віддавати довгий час — це досить не великі для нього кошти для старту. Другий напрямок: він залучив до себе на ферму інших АТОвців, розуміючи, що тільки так вони відновляться в роботі і стануть більше включатися в мирне життя. Крім виробництва - сироварня - він замислився цікавою зоною біля Раківця, яка є перспективною з точки зору зеленого туризму. Він хоче, щоб люди туди приїжджали. 

Тобто, це — вже новий етап.  Ми його скерували. Минулого року на великій конференції в Одесі щодо зеленого туризму він презентував цей проект. І я впевнена, що ми зараз будемо мати багато джерел підтримки, у тому числі, фінансових, щоб його розпочати. Ця людина — насправді, лідер. Він мислить приблизно такими категоріями: чого я маю витрачати свій час на вирощування кормів? Краще я віддам це сусідам та буду в них купувати. Тобто дам їм технологію і скажу, що саме вони мають вирощувати, та буду забирати в них… 

Залучення громади для готового виробничого процесу - це вже є кооперація або кластер, чи не так?

Так, він дає змогу суттєво розширити виробництво. Завдяки тому АТОвцю вся та територія насправді буде мати свій такий розвиток, і вже десь за рік можна буде говорити: їдьте до нас! Ось тут - «зелений туризм», тут – ферма.

В процесі впровадження Канадського проекту були також створені насправді успішні кооперативи. Тут так само можна говорити про приклад розвитку громад. Тобто все починалось з кооперації: велика кількість людей об’єдналась, щоб заготовлювати молоко. В них залишаються якісь кошти від кооперативу, і ця громада вже думає і про освітлення, і про якесь дофінансування мікропроектів. Перша ініціатива, власне, стає дуже правильним поштовхом.

Таких прикладів на Львівщині є багато, і ми намагаємось їх дуже позитивно тиражувати. Тому що таким чином можна і до інших людей донести позитивні  приклади. Цей рух відбувається дуже насичено і в нас на Львівщині, і в наших сусідів з Польщі. 

У Польщу їздите за позитивним досвідом? 

Польща для нас є дуже спорідненим прикладом ведення дрібного виробництва на 2-5 гектарах. Звичайно, з їхніми дотаціями це трохи по-іншому виглядає, але дрібний виробник там - досить успішний, наприклад щодо ягідництва. Як і з садівництвом, їх досвід є дуже важливим для нас, тож власники садів їдуть, переймають його, вивчають засоби захисту, щоб самим швидше рухатись. 

Ми ж на Львівщині свого часу започаткували проект «500 успішних земельних господарств». Дрібний виробник на двох гектарах може бути, насправді, фінансово успішним та незалежним, якщо йому підказати, якими рентабельними культурами слід займатись, допомогти з першими коштами на старт і показати, куди його продукція може йти.

Наприклад, якщо ти маєш два гектари малини - ще велике питання, чи будеш ти успішним .. Наче вона в ціні, наче ти можеш її виростити, але коли ти збираєш протягом двох місяців через день партію і це виходить, ну пару десятків кілограмів...  Ну ти з ними нікуди: не встиг зібрати, а тобі вже треба знову збирати. Тобто ціль цього проекту - щоб вони були сконцентровані на результаті. І мова зараз про те, що там де вони сконцентровані, люди стають більш інвестиційноспроможними, будують невеличкі камери охолодження... Зібрали все докупи і звезли в одну точку до холодильника. І далі... Ми вважаємо, наприклад, що Львівщина вже найближчим часом стане потужним експортером якісної малини. 

Тобто сьогодні йде закладка досить спорідненої такої малини, яка дасть врожай за рік-другий, і нам набагато простіше буде рухатися спільним каналом експорту, куди можуть попасти всі ті, що сьогодні цю малину виробляють. А завтра вже невеликий кооператив зможе, скориставшись цим каналом, без посередників направляти свою продукцію на ринок Євросоюзу.
 

Фото: Сергій Неупокоєв, AFIAP