Торнабуоні з Флоренції: нащадки Торнакінчі, візаві Фрідріха Барбаросси, банкіри-гвельфи, меценати та тесті Медічі

Торнабуоні (Tornabuoni) — старовинний дворянський рід з Флоренції, який наприкінці XIV століття відокремився від дворянського роду Торнакінчі та породичався згодом з родом Медічі (через шлюб Лукреції Торнабуоні з П'єро ді Козімо  — главою роду Медічі і фактичним правителем Флоренції у 1464 -69 рр.). Члени сім'ї займалися торгівлею і банківською справою.

Герб Торнабуоні: (прийнто 1393 році): "У щиті, скошеному обабіч на верхнє і нижнє золоті поля та бічні зелені, спинається лев в обернених кольорах, озброєнний щитом народу Флоренції* 
* Герб флорентійського народу (Croce del Popolo) — білий щит з вертикальними прямим червоним хрестом (на деяких сучасних зображеннях він видається лазуровим — так само, як і зелені поля щита, проте це лише зміна кольорів під впливом часу); також на певних сучасних зображеннях лев озброєний червоними язиком та пазурами (див. світлину нижче).. 

ВІД ТОРНА-КІНЧІ ДО ТОРНА-БУОНІ (Х-ХIV ст.)

Предки родини Торнакінчі прибули до Флоренції у X столітті, а в ХІІ столітті були серед сімей, що керували містом, прийнявших рішення виступити проти Фрідріха Барбаросси. У 1178 році відбулися вуличні сутички між антиімператорськими (Кавальканті, Джандонаті, Торнакінчі та деякі інші) і проімперськими (Уберті) родами, в результаті яких останні зазнали поразки.

Торнакінчі збагатіли за рахунок торгівлі та банківської справи і відносилися до аристократичних сімей, які користувалися певною економічною і навіть військовою силою. Вони дійшли до цього в основному завдяки комерційній удачі, оскільки жоден з роду Торнакінчі не був оголошений лицарем і не брав участі в хрестових походах. Вони входили до фракції гвельфів і зазнали кількох втрат під час битви при Валь-ді-Ніволе в серпні 1315 року. Однак коли після поразки фракції гібелінів вони заволіли отримати доступ до державних посад, їх політичне піднесення незабаром було заблоковано антимагнатськими законами.

У 1393 році головна гілка роду, що належала Сімоне ді Тьєрі Торнакінчі, вирішила змінити свою назву і вибрала прізвисько Торна-«буоні». Його син Франческо Торнабуоні, був успішним підприємцем і в 1427 році став шостим за величиною платником податків у Флоренції. Його оподатковувані активи були значними — 46 320 флоринів.

Подружжя П'єро Медічі та Лукреція Медічі (з дому Торнабуоні)

ТЕСТЬ ТА БАНКІР РОДУ МЕДІЧІ

Зі своєю другою дружиною, Нанною ді Нікколо Гвіччардіні, Франческо Торнабуоні мав восьмеро дітей, з яких двоє наймолодших, Лукреція та Джованні Торнабуоні, мали найбільш вражаючий вплив на долю міста Флоренція. Лукреція Торнабуоні (1425–1482) була автором хвалебних гімнів і писала великі сімейні листи. Однак її популярність пов'язана з тим, що вона вийшла заміж за П'єро Козімо Медічі (на світлині зверху) у 1444 році і стала матір'ю Лоренцо Медічі Пишного у 1449 році.

Її рідний брат Джованні Торнабуоні (його герб — на попередній світлині зверху а також на Топ-світлині праворуч), дядько Лоренцо Медічі, досяг процвітання як банкір Медічі, а також як будівельник та меценат численних мистецьких проектів. Високе соціальне становище серед перших сімей республіки родині Торнабуоні забезпечили не тільки його професійні та економічні успіхи. Перш за все, його меценатську практику слід розуміти як вираження високих амбіцій Торнабуоні брати участь у найближчому колі осіб, які приймають політичні рішення. Перш за все, це було бажання утвердити і легітимізувати претензії на лідерство. Джованні був першим Торнабуоні, відомим як благодійник. Він замовив фрески в церкві Санта-Марія-Новелла, на яких Доменіко Гірландайо відобразив обличчя членів сім'ї.

ТРАНСФОРМАЦІЯ РОДИННОГО ГЕРБА: ЗОЛОТО-ЗЕЛЕНИЙ, ПРОТЕ З ЛЕВОМ

Первинний герб сім'ї Торнакінчі: щит ротятий та перетятий на золото та зелень.

Прийнявши разом з іншим прізвищем у 1374 р. новий герб, Торнабуоні розвернули його на 45 градусів, додавши до нього лева у зворотніх з полями щита кольорами. На той час лев означал виключно дотичність до вищіх ешелонів влади.  У класичному вигляді щит з Croce del Popolo у родини був круглої форми, втім пізніше став класичним старофранцузським (або міг мати навіть барокові форми, як на гербі з Музею Bode, див. Топ-світлину).

В більш пізніших версіях герб Торнакінчі також зустрічається з щитом на перетині четвертування (на світлині нижче ліворуч) або без нього.  

ЛІНІЯ МЕДІЧІ-ТОРНАКІНЧІ

Цікаво, що за декілька століть рід Торнакінчі також породичався із родом Медічі. Бабільше: разом із Медічі-Оттаяно вони є єдиною гілкою сім'ї, що існує досі.  

До середини XIV століття сім'я Медічі розділилася на різні гілки, у т.ч. гілку маркіза делла Кастелліни, яка на початку XVIII ст. згасла разом з Антоніо ді Лоренцо, каноніком флорентійського митрополита. Після цього його дворянський титул успадкувала побічна гілка, яка у 1790 р. взяла прізвище Торнакінчі. У 1730 році Франческо Джузеппе ді Франческо Марія Медічі одружився з Маргаритою Терезою ді П'єро Торнакінчі; діти, народжені від цього союзу, були оголошені універсальними спадкоємцями свого двоюрідного дядька Луки ді Джованні Гаетано Торнакінчі, останнього члена сім'ї чоловічої статі. Сім'я була прийнята до флорентійської аристократії у 1751 році.

Герб: в першому золотому полі щита родинний герб Медічі, з шістьма кулями, розміщеними по колу, з яких лазурова середня, у голові щита, більша за інших, із з гербом Франції, інші — червоні; у другому полі щита родинний герб Торнакінчі, який четвертований (розтятий і перетятий) золотом і зеленим.

Герб Медічі Торнакінчі на вході воднойменний палац при Флоренції

Герб Дому Медічі-Торнакінчі (класичні кольори змінили фарбу з часом на бронзу та лазурь, насправдя це золотий та зелений)