Рід Pisani з Венеції (ХV ст.): історія про пантеру, що обернулася левом

Ростислав Касьяненко, архівар Українського Вільного Університету | Вівторок, 19 грудня 2023, 13:15

Об'єктом нашого дослідження сьогодні буде герб італійської родини Pisani, що походить з Венеції. Як вказано в описі до герба з вапняку, який у 1900 р. був придбаний для скульптурної експозицїї берлінського Музею Bode, його атрибутовано до періоду "після 1400 р."

Рід Pisani з Венеції (ХV ст.): історія про пантеру, що обернулася левом

Власно, дивних речей щодо цього герба Пісані (італ. Pisani, див. на головному фото, ліворуч) цілих ДВІ.

ПАНТЕРА-ДРАКОН, ЩО ЙДЕ У ЗВОРОТНІЙ БІК

По-перше, його центральний персонаж (пантера), чомусь крокує ліворуч. Це є досить нетрадиційним для середньовічних гербів. Адже армігер тримає щит у лівий руці (бо в правиці у нього зазвичай меч), і щоб дивитися на власника, геральдична тварина (нім. Wappentier) має рухатися праворуч — в його бік. Саме так і зображені практично всі геральдичні пантери, починаючі з найвідомішої — Штирської (див. внизу на щиті з герцогською короною, ліворуч).

Штирія (нім. Steiermark) була створена на межі XI-XII століть, а вже у 1180 році стала герцогством, отримавши назву на честь своєї столиці — Штайєр, що наразі знаходиться у Верхній Австрії. Після короткого правління богемських королів Штирія у 1282 році увійшла до складу Австрії. З тих пір її площа зменшилася на користь інших країн, що належали до Австрійської Корони. Так, після розпаду імперії у 1919 році велика територія герцогства відійшла Югославії (нині — Словенія). Історичний герб із пантерою вперше було зафіксовано як символ Штирії на печатці маркграфа Оттокара III з роду Траунгау приблизно у 1160 р. Кольори відомі з того ж часу і з тих пір не змінювалися. Блазон: на зеленому щиті червонорога та зброєна червоним срібна пантера, з пащі якої виступає полум'я. Гербовий щит увінчано герцогською короною.

У своєму нинішньому вигляді герб існує з 1926 року, коли були внесені зміни щодо полум'я, яке раніше мерехтіло з усіх отворів тіла тварини (рота, вух, а також фалоса і анального отвору). Членкіня парламенту штату Фріда Мікула домоглася скасування вогню з більшості отворів (за винятком тих, що знаходяться в області рота) через "непристойність".

ЗАЛИШКИ НЕПРИСТОЙНОСТИ ЧИ ПРИЄМНІ ЗАПАХИ?

Недосвідчений читач може задатися питанням: а чому геральдична пантера не схожа на натуральну? У неї, дійсно, задовгі шия та вуха, коняча голова, а вогонь із пащи (який, за задумом геральдичних авторів, має символізувати чи то гнів тварини, чи то чарівні запахи, які вона випромінює) нагадує нам дракона. Справа у тому, що художники, які вперше вводили міфічну тварину до геральдчного Бестіарію, могли... ніколи її не бачити! Тож вони уявляли собі пантеру виключно на основі розповідей сучасників, які зовсім не рідко були дуже далекими від реальности.

Штирську пантеру використовують на гербах й інші міста герцогства, наприклад, Брук-ан-дер-Мур (нім. Bruck an der Mur) або столиця Грац. Якщо в першому випадку геральдична тварина захищає стіни місцевого замку, то на гербі останнього вона, коронована та озброєна золотом (що підкреслює статус резиденції герцога), залишилася з історичним полум'ям, що виходить з горла і всіх отворів тіла пантери.

Цікаво, що міфічна тварина Штирії спочатку належала до синьо-срібної групи баварсько-карантанської «родини пантер», яку і сьогодні можна спостерігати на Великому гербі Баварії, або гербі міста Ігольштадт (див. на малюнку зверху, праворуч). Пантера є значним геральдичним зображенням маркграфів, у тому числі, і пізніших герцогів Штирії.

Ризикнемо припустити що саме через Карантію та Тіроль, штирська або, відповідно, баварська пантери потрапили до Венеції. Останній варіант здається більш ймовірним, і не тільки тому, що форма щита із Bode Museum явно венеціанська!

ПАНТЕРА PISANI ОБЕРТАЄТЬСЯ... ЛЕВОМ

На головном фото цієї статті праворуч від зображення уявного герба Pisani ми бачимо барельєф з їх справжнїм родинним гербом. І це — другий момент, який нас здивував. Адже тут, як і на тітульній сторінці з описом герба графів Пісано (1839 р.) ми бачимо на перетятому навпів французському щиті з графською короною (див. герб внизу, другий ліворуч) саме крокуючого лева, а не пантеру (увага: крокуючого праворуч!).

Оскільки у відкритому доступі можно знайти й інші варіанти герба родини Pisano — наприклад, із золотим левом на синьому тлї (майже, як на гербі ЗУНР) — припустимо, що пантера роду Pisani за 4 століття, починаючи з 1400 р., просто еволюціонувала до лева. До того ж, ще й розвернулася у геральдично "правільному" напрямку.

До речі, саме так відбулося у ХІХ ст. і з її синьою колежанкою із пфальцграфства на Великому гербі Баварії. Адже на зображеннях пантери Дому Віттельсбахів — тобто складової герба Верхньої та Нижньої Баварії — в цей час вона де-інде схожа на лева, як у цьому гербовнику 1890 р.(див. герб зверху, праворуч).

У тому, що первинно на родовому гербі Pisani все ж таки була пантера, а не лев, ми впевнені. Адже знайшли зайве тому підтвердження у розділі "Геральдика Італії" на сайті Heraldica Франсуа Р. Вельде:

"Дуже цікавий інкрустований мармуровий щит у Сан-Заккарія, Венеція, — пише старий Франсуа. — Зверніть увагу, що форма щита явно венеціанська. Я не впевнений, кінь це чи лев, але точно шахматного окраса з елементами лазурі. Мабуть, середньовіччя".

Так, пане Вельде! Тож наша венеціанська пантера Pisani таки із баварсько-карантанської (не штриської!) родини!