На Самбірщині ми відчували неабиякий тиск з боку штабу народного депутата

Результат волевиявлення по ОТГ – це симбіоз загального рейтингу політичного бренду з показниками ефективності роботи партійних команд на конкретному округу.

На цих виборах ми посіли серед політичних партій перше місце в області  – насамперед, завдяки системній роботі команди. Адже ми почали розбудову районних осередків не вчора. Зараз прапорець «Батьківщини» майорить на Львівщині у кожному селі. Коли ми все це починали, багато хто дивився на нас з посмішкою. Але декількох років було достатньо, щоб вже сформувалися певні традиції – і от вам результат. Зараз ми вже активно залучаємо до лав нашої партії молодь – саме вона сьогодні в тренді, тому неабияку завзятість проявляють активісти з «Батьківщини молодої».

Іншою складовою успіху є досягнення попередніх громад, що об’єдналися раніше. Це, насамперед, стосується Новокалинівської  ОТГ, голова якої свого часу не соромився йти на вибори від опозиційної сили. Так само, як і голова Нижанковицької ОТГ, що весною прийшов у раду з командою депутатів від «Батьківщини». Вони мають зараз стабільну більшість в раді і проводять усі потрібні для громади рішення.

До речі, феномен УКРОПу на останніх виборах на Львівщині довів, що не остання річ – це авторитет особистості, що очолює політсилу. В даному випадку це львів’янин, команда якого досить активно працювала на локальному рівні, і ось – результат. Аналогічно у них цікаві показники на Волині, де керівником обласної організації є колишній губернатор Одещини Ігор Палиця.

Натомість низький рівень підтримки партії влади у виборців спонукав львівських керівників обласного та районного рівня особисто їздити по громадах та агітувати за певних кандидатів. Якщо, наприклад, у Славському це робив особисто голова облдержадміністрації, то на Самбірщині ми відчували неабиякий тиск з боку штабу народного депутата від тієї ж політичної сили.

Зрозуміло, що найбільші шанси очолити новостворені громади були у чинних голів, які роками здобували авторитет у себе на окрузі. Вони мали всі шанси пройти від будь-якої політичної сили, тому що люди надавали перевагу саме людині, а не партійному бренду. Тому вони йшли в більшості випадків, як самовисуванці.

Коли в контексті майбутніх президентських та парламентських виборів центральний штаб «Солідарності» почав вимагати від обласних організацій максимальний результат, ті вирішили підтримати найрейтинговіших кандидатів в майбутніх громадах. Не знаю, як вони собі це уявляли, бо на той час «Батьківщина» також підтримувала частину з них.

Новообраний голова Славської ОТГ, не дивлячись на підтримку голови ЛОДА, тим не менш пішов на вибори як самовисуванець (так само, як і кандидати-лісники, які розуміли, що  під прапором БПП шанси пройти в раду ОТГ у них мінімальні). І тільки вже потім, після виборів, під банером "Солідарності" розповів про те, що "пишається хорошими відносинами з інвестором, з губернатором".

У Великих Мостах  теж відчувався тиск з боку районної адміністрації, але результат ми бачимо. Резюме з цього: воювати треба не за рейтинги. Потрібно змінювати політичну систему. Наприклад, європейська модель виключає самовисування, втім є досить успішною. Справа у тому, що відповідальність разом з головою громади чи депутатом бере на себе конкретна політична сила. І від його ефективної роботи в громаді залежить її власний рейтинг. Гадаю, під тиском європейців врешті решт ми будемо змушені прийняти більш цивілізовані правила гри.