Уроки історії. 99 років
Тоді, у далекому 1918 році близько півтисячі українських молодих хлопців і чоловіків вели бій з трьома тисячами більшовицьких військ за станцію Крути. Сьогодні на Сході України ведуться бої української професійної армії із так званими терористами. Минуло 99 років. Важко навіть підрахувати, скільки уроків за це майже століття дала історія Україні. Уроків про «старшого брата». Уроків про самоідентифікацію і необхідність її виховувати змалечку. Уроків про власну відповідальність за бажання і право бути незалежними. Хтось ці уроки прогуляв. Хтось вирішив, що вони несуттєві. А замість «двійок» - сучасність, непроста реальність і віра в те, що перемога буде ближчою, аніж тоді, 99 років тому.
29 січня 2017 року у Львові на вулиці Винниченка до Дня пам'яті полеглих у бою під Крутами відбулося театралізоване відтворення тих подій 1918 року. Організаторами заходу виступили ГО «Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять» та Львівська обласна державна адміністрація. Після постановки легендарного п’ятигодинного бою усі учасники вшанували пам'ять полеглих у бою канонадою. Тоді загинуло близько сотні українських захисників, з яких 39 осіб – студенти та гімназисти, добровольці, які не мали за плечима бойового досвіду. На сьогодні відомі прізвища 20-ти з них.
Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).
Серед глядачів львівського театралізованого відтворення бою можна було побачити людей різного віку. Дехто із них зітхав, мовляв, і зараз гинуть молоді люди, і зараз наша земля не має спокою. Здавалося б, дуже далеке порівняння – відстанню майже століття. Але сперечатися із ним складно. Тим паче, що паралелі не помічати важко і вони є значно глибшими, аніж зведення статистики загиблих. «Не зовсім правильно розглядати бій під Крутами як трагедію. Звичайно, загибель молодих людей є трагедією, але коли ми говоримо про бій під Крутами, треба не забувати його визначальне значення. Учасникам бою під Крутами вдалося стримати більшовицький наступ, і це дало можливість підписати Берестейський мир і отримати міжнародне визнання. Тому цей бій можна вважати в першу чергу переможним», - у цьому переконаний Володимир В’ятрович, історик, голова Українського інституту національної пам’яті. Водночас, за його словами, паралелі із сучасними подіями є, і вони очевидні.
«Метод ведення війни, який зараз розігрує Росія, називають новим і гібридним. Але насправді він страшенно нагадує те, що було у 1918 році, коли, на відміну від легітимної влади, створюються якісь альтернативні центри, нібито українські, які закликають про допомогу до Росії. І вони цю допомогу отримують. В результаті, ця війна подається як громадянська. Погодьтеся, аналогії досить серйозні і поважні» - поділився своїми думками із «Справжньою вартою» Володимир В’ятрович.
Водночас, історик наголошує, що є і суттєва різниця. І полягає вона, перш за все, у тому, що зараз ми маємо незалежну державу і армію. А тому є сильнішим супротивником. «Ми маємо державу. І навіть попри те, що на початках Україна не була готова до цього протистояння, особливо у 2014 році, коли першу хвилю на себе взяли добровольці, зараз ситуація змінюється. Ми маємо професійну армію. Ми маємо міжнародно-визнану державу. І ми маємо консолідацію всього суспільства довкола того, аби захистити Україну. Тому у нас є все, щоб ситуація 1918 року не повторилася. Російські війська більше ніколи не будуть у Києві», - додав Володимир В’ятрович.
У лютому 1918 року було укладено Брест-Литовський мир, який означав міжнародне визнання української незалежності. Це була одна із перших маленьких перемог української дипломатії, українців. У лютому 2017 року кількість загиблих українців у зоні АТО суттєво зростає. Як і поранених. Так званий мировий «режим тиші» ворожі сили уже не те що порушують, а й просто ігнорують. 99 років уроків історії. Понад 70 років потуг до справжньої незалежності і міжнародного визнання України. Сьогодні нам не потрібен «берестейський» мир. Бо ми виросли. Нам потрібна правда. Нам потрібен мир після перемоги. І не менше.
