Загадка у львівській маршрутці
Так само можна сказати і про маршрутку без молодих людей. Мало тоді у ній прекрасного і звабливого, лиш пільгова старість і короткозорі вуйки. Тому я завжди радий, коли у маршрутці поряд зі мною їде милозвучна молодість.
Три дні підряд спостерігав за гарною брюнеткою, яка зацікавила мене своєю... ем загадковістю) Вона три дні поспіль з легкістю знаходила собі місце у переповненій маршрутці. Чоловіки, як по команді, ставали коли бачили її. Вона так тихо казала їм своє "дякую", ніби це були чари які, наче по-іншому і не могло бути!
Загадка.
Щось у цій брюнетці було не таке як у всіх. Одяг? Можливо, строгий такий, але простий і у міру магнетичний: коротка спідниця, плетений светерець, плащ по коліна, чобітки. Форма обличчя й макіяж? Теж можливо, чіткий такий, все підкреслено і волосся зібране у кінський хвіст. Вона схожа була на молоду вчительку чи яку державну працівницю. Коротше кажучи, вся ця форма приховувала зміст, звідси й інтерес мій був. Так я вирішив, і не помилився.
Бо в останній, третій раз я бачив її зблизька. Звичний сценарій: зайшла, розстібнула плащ, сіла без проблем, видала якийсь звук із своїх уст, і своїми карими очима дивилася кудись у колодязь часу. Картинки обрію за вікнами маршрутки змінювалися стрімко, і так само швидко я зрозумів відповідь на свою загадку:
- Гарний у вас светр, - сказала жінка, що сиділа поруч неї.- Сама в'язала.
- Оригінально.
- Дякую.
І тут, коли я зайняв іншу, "правильну" позицію у маршрутці, і зміг роздивитися її неповторний светр, я все зрозумів!
Там де груди було написало: "Я майбутня мама".
Ось і відповідь, ось і чари, ось і краса. Така от розв'язка, і така от оригінальна ідея. Чи справді вона скоро буде мамою чи ще не скоро, то не суттєво, головне ж креативний підхід!)
