Харків’янку Ірину Полуектову, яка намагалася відновити шлюб із небіжчиком, звинуватили у шахрайстві
Інформація про те, що 23 грудня 2020 року в Харкові за підтримки полку поліції спеціального призначення ГУ НПУ в Харківській області було здійснено рейдерське захоплення заводу із виробництва лінолеуму «Алексвуд», отримала широкий резонанс в засобах масової інформації України.
Полк Нацполіціі особливого призначення, бійці якого ось уже 50 днів охороняють приватне підприємство, виявився в цікавому становищі. Колишніх «беркутівців» керівництво харківської Нацполіції України відкликати не може, оскільки завод переданий слідчим одній зі сторін конфлікту – сім'ї Полуектової – без будь-яких юридичних підстав. Родині Полуектової доводится годувати поліцейських кожен день, що вже стало «притчею во язицех» і стало обростати мемами в соціальних мережах і місцевих Telegram-каналах.
А перед Новим роком ЗМІ облетіла історія, що вкриває серця кригою, про те, як Ірина Полуектова спробувала через 13 років після розлучення з харківським підприємцем Леонідом Гайшук, уже після його сметрі, відновити шлюб із небіжчиком.
ЧОРТОВА ДЮЖИНА: 13 РОКІВ НЕ ЗНАЛА ПРО РОЗЛУЧЕННЯ
Після смерті підприємця Леоніда Гайшука у квітні 2020 року залишилося три спадкоємця першої черги – донька Марія від першого шлюбу з Іриною Полуектовою і двоє малолітніх синів Леонід і Бениамин, матір'ю яких є Олена Байбекова. Відповідно, вся спадкова маса, до складу якої входить нерухоме майно та корпоративні права на ПП «Алексвуд», ПФ «Алекс-3» і ТОВ «НВ ФАБРИК», одноосібним власником яких був покійний Гайшук Л.Л., відповідно до норм цивільного законодавства Україна повинна бути розподілена між дітьми в рівних частках. Іншими словами, кожна дитина Леоніда Гайшука мала отримати третину від усієї спадкової маси.
Отримавши дві третини корпоративних прав спільні діти Л. Гайшука та О. Байбкекової закріплюють за собою контроль над підприємствами померлого, а донька від першого шлюбу, міноритарій Марія Полуектова не матиме реального впливу на питання призначення директорів, а отже і господарську діяльність підприємств в цілому.
Очевидно, розуміючи цю обставину, колишня дружина померлого підприємця Ірина Полуектова пішла на підміну спадкової процедури, заходами і можливостями кримінально-процесуального законодавства України. Так уже 8 травня 2020 року відповідно до свідомо неправдивої заяви Ірини Полуектової про підготовку до шахрайства групою невідомих осіб, відділом розслідування особливо-важливих справ і злочинів, скоєних організованими групами, в Єдиний реєстр досудових рішень була внесена інформація №12020220000000533 по ст.14, ч.3 ст.190 КК України.
Крім того, щоб отримати статус вдови померлого Гайшука, сім'я Полуектової спробувала скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 25.05.2007 року про розірвання шлюбу. При вдалому результаті справи Ірина могла претендувати на 50% всієї спадкової маси, включаючи корпоративні права на спільно нажите майно, а дочка Марія – на 12,5%, як спадкоємиця першої черги. Пішовши на підробку, Ірина Полуектова надала в Жовтневий районний суд міста Харкова та Харківський апеляційний суд завідомо неправдиву інформацію про те, що їй, нібито, не було відомо про розірвання шлюбу з Леонідом Гайшуком в травні 2007 року.
Полуектова повідомила, що вона вперше отримала копію рішення суду про розлучення лише через … 13 років і до 20 липня 2020 року їй нічого не було відомо про існування цієї справи, суперечки і рішення суду. Вона заявила, що Леонід Гайшук нічого не говорив їй про існування такого рішення і вони продовжували жити разом.
СУД НЕ ДАВ ВВЕСТИ СЕБЕ В ОМАНУ
Суд, одначе 7 серпня 2020 року встановив, що Ірина Полуектова отримала копію рішення суду до 19.04.2012 року, відмовивши їй у задоволенні заяви. Чим же керувалися служителі Феміди?
Як випливає зі згаданого рішення Жовтневого суду про розлучення від 25.05.2007 року, Ірина Гайшук, не взявши участі в засіданні, сама попросила розглянути справу за її відсутності та проти розірвання шлюбу не заперечувала – про що свідчить її заява від 18.05.2007 року. Додатково це підтверджує і та обставина, що колишня дружина Леоніда Гайшука не намагалася оскаржити рішення суду про розлучення за його життя. Навпаки, в квітні 2012 року вона звернулася із заявою до Орджонікідзевського районного відділу РАЦС Харківського міського управління юстиції про видачу їй свідоцтва про реєстрацію заочного рішення Жовтневого районного суду від 25 травня 2007 року про розірвання шлюбу між нею і Гайшуком Л.Л., а також про зміну прізвища на дівоче – Полуектова. Разом із заявою Полуектова І.А. подала ... копію заочного рішення від 25.05.2007 року!
Повернувши собі дівоче прізвище, Ірина Полуектова пізніше звернулася в той же Жовтневий районний суд з позовом про позбавлення Л.Л. Гайшука батьківських прав, до якого доклала видане Орджонікідзевським РАГСом свідоцтво про розірвання шлюбу серії 1-ВЛ №130515. Таким чином, Ірина Полуектова свідомо надала в 2020 році неправдиві відомості про те, що була не в курсі про розірвання шлюбу з покійним чоловіком.
Пізніше, в 2018 році, Ірина Полуектова знову звернулася з позовом до Орджонікідзевського районного суду, на цей раз - про стягнення з Гайшука Л.Л. аліментів та додаткових витрат на утримання дочки.
При цьому, згідно з іншими документами, які фігурували в судах (зокрема, про спільне придбання автомобіля для поїздки до Відня), Ірина Полуектова в серпні 2019 роки вже проживала спільно з чоловіком Вакуленком С.І.
Полуектову, ясна річ, не задовільнило рішення суду першої інстанції, Полуектова продовжила наполягати на відновленні шлюбу із покійним Леонідом Гайшуком і подала апеляційну скаргу, знову ж таки мотивуючи її свідомо неправдивою інформацією.
21 грудня 2020 року Харківський апеляційний суд залишив цю скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, встановивши при цьому, що «... докази заявника про те, що вона вперше отримала рішення суду 22 липня 2020 року спростовуються матеріалами справи, які свідчать про несумлінне поведінку заявника, яка намагається ввести суд в оману».
ШАХРАЙСТВО ІЗ ЗАВДАННЯМ ЗБИТКІВ В ОСОБЛИВО ВЕЛИКИХ РОЗМІРАХ
Адвокати Олени Байбекова та її дітей розцінюють боротьбу Ірини Полуектової за спадок Леоніда Гайшука із допомогою неправдивих свідчень і аргументів, які вводять суд в оману, як замах на вчинення шахрайства в особливо великих розмірах. Останнє, зокрема, характеризується розмірами можливої шкоди, в разі досягнення Іриною Полуектовою бажаного результату – 62,5% вартості всього спадкового майна, яке належало померлому Леоніду Гайшуку Зокрема, об'єктами посягання є:
- нежитлові будівлі по вул. Конотопска, 4 в місті Харкові – 22 476,1 кв.м. (Частина заводу), які належали Гайшуку Л.Л .;
- нежитлова будівля по провулку Рубановский, 3 в Харкові – 3768,5 кв.м., яка належала Гайшуку Л.Л .;
- нежитлова будівля по пр-ту Ново-баварський, 87 в м. Харкові - 896,7 кв.м., яка належала Гайшуку Л.Л .;
- статутний капітал в Приватній фірмі «АЛЕКС-3» (код 23467315). Цьому підприємству належать нежитлові будівлі за адресою: м.Харків, вул. Конотопска, 1 загальною площею 4050,2 кв.м. (Друга частина заводу);
- 100% статутного капіталу в Приватному підприємстві «АЛЕКСВУД» (код 42782874);
- 100% статутного капіталу в ТОВ «НВ ФАБРИК» (код 38278695).
І якщо сумарна вартість корпоративних прав становить всього 1010 гривень, то вартість нерухомості, що є об'єктом успадкування становить, за найскромнішими оцінками (з розрахунку 50 доларів США за 1 кв.м.), 1 357 000 доларів США, що в переводі на гривню становить 38 267 400 гривень, а 62,5% становлять 23 917 125 гривень.
Таким чином, Ірина Полуектова вчинила замах на заволодіння шляхом обману спадковим майном на суму 23 917 125 (двадцять три мільйони дев'ятсот сімнадцять тисяч сто двадцять) гривень, що є особливо великим збитком, а отже її дії повинні бути кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України через ст .15 КК України.
Однак, за словами адвокатів, домогтися бажаного результату Полуектова не змогла з незалежних від неї обставин.
За цими фактами Олена Байбекова, законний представник синів Леоніда Гайшука (спадкоємців першої черги), 6 жовтня 2020 року звернулася з відповідною заявою у Новобаварський відділ поліції ГУ Нацполіції України в Харківській області. Оскільки заяву було проігноровано, адвокат Олени Байбекової була змушена звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Новобаварського райвідділу поліції.
22 жовтня 2020 року рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова зазначена скарга задоволена – суд зобов'язав слідчого Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області внести в ЄРДР відомості за заявою О. Байбекової про кримінальне правопорушення і почати досудове розслідування. На виконання зазначеної ухвали суду, слідчий Жовтневого ОП ГУНП в Харківській області Карнаух М.Ю. 29 жовтня 2020 року внесла відповідну інформацію в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.190 КК України (номер кримінального провадження №12020225500000356). Однак, слідчі дії у справі не проводяться.
АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ВАРІАНТ: СИЛОВЕ ЗАХОПЛЕННЯ
Не досягнувши бажаного результату шляхом введення суду в оману для отримання статусу вдови, Іриною Полуектова реалізувала альтернативний варіант. А саме: силове захоплення заводу «Алексвуд» силами співробітників спецпідрозділу поліції ГУ Нацполіції України в Харківській області, які завели на підприємство невідомих осіб.
Так, вже через два дні після отримання 21 грудня 2020 року Іриною Полуектовою в Харківському апеляційному суді негативного результату щодо скасування рішення про розірвання шлюбу, її дочка Марія заявила, що завод її батька нібито захопили невідомі, зробивши таким чином черговий крок до рейдерського захоплення сім'єю Полуектових успішного підприємства.
На даний час завод контролює родина Полуектової, яка ініціює (поки безуспішно) через судові інстанції в Києві передачу його в Нацагенство із розшуку активів (АРМА). Робота підприємства ось уже майже два місяці зупинена, завод і його орендарі зазнають колосальних збитків.
ВИБІРКОВИЙ ПІДХІД ГОЛОВНОГО СЛІДЧОГО УПРАВЛІННЯ ДО СПАДКОЄМЦІВ
Значну частку в зупинку заводу внесло і Головне слідче управління Національної Поліції України, вставши на захист «єдиної» спадкоємиці Леоніда Гайшука – Марії Полуектової. Правоохоронцями повністю ігнорується наявність у харківського підприємця ще двох дітей – малолітніх синів. При цьому їхня мати Олена Байбекова була визнана слідством головним підозрюваним, який здійснює... захоплення заводу і майна померлого Гайшука Л.Л. в співучасті з її адвокатами.
Слідство не бентежить той факт, що Олені Байбековій немає потреби захоплювати завод – у неї є доручення на вчинення широкого кола юридично значимих дій від імені підприємств покійного Л.Л. Гайшука, які ніким не оспорювалися і діють по теперішній час. А після закінчення процедури успадкування, її діти отримають повний контроль над корпоративними правами підприємств. З урахуванням віку дітей (5 років і 1 рік), Олена Байбекова ще 13 років в якості законного представника синів, фактично одноосібно зможе управляти корпоративними правами, і, як наслідок, господарською діяльністю підприємств.
