Плетучи інтриги проти митрополита Олександра Драбинка, його недоброзичливці самі себе засуджують
Одна з таких інформаційних провокацій здійснюється цими днями проти митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишнєвського ПЦУ Олександра (Драбинки) – одного з двох ієрархів, що наважилися зробити по совісті й взяти участь в Об'єднавчому Соборі, який у 2018 році скликав у Софії Київській Вселенський Патріарх Варфоломій.
Серед єпископів ПЦУ все більше обговорюються анонімні листи, в яких, нібито для блага Церкви та уникнення репутаційних втрат, пропонується "відсунути" владику Олександра від важливих ініціатив і проектів: ніби нещодавно на нього було опубліковано якісь компрометуючі матеріали, достовірність яких підтверджується. Все нові й нові ієрархи, розмовляючи між собою, згадують, що вони або працівники їх канцелярії отримали такого листа.
Передусім скажемо, що спроби недоброзичливців зганьбити владику, що користується великою любов'ю у парафіян, авторитетом у кліриків і патріотичній громадськості, які давно й послідовно відстоювали право України мати свою автокефальну церкву, а також шанованого в братніх Помісних Церквах, де його знають ще з часів митрополита Володимира (Сабодана), приречені на провал. Згадуючи, на жаль, невдалі спроби мирополита Олександра підтримати рух "Зроблено в Україні", сприяти розвитку креативного підприємництва саме на Батьківщині, наклепники беруть собі в свідки брехунів, які хотіли скористатися благими намірами ієрарха – тих, для кого немає нічого святого, аж до того щоб шантажувати архієрея Православної Української Церкви нікчемними брудними публікаціями його гонителів з УПЦ МП і ОПЗЖ. Таким чином нападаючі на митрополита Олександра самі засуджують себе. Будь-яка ж розсудлива людина побачить, що правда – на його боці, а не в яких-небудь там Макарчуків, і всі голослівні звинувачення розбиваються об спокійну аргументацію владики в той пил, який так люблять пускати в очі дрібні персонажі, подібні до його огудників.
Хто ж намагається дискредитувати ієрарха і навіщо? Варіантів є декілька. І, на жаль, найбільш правдоподібний із них пов'язаний з відсутністю внутрішньої єдності та механізму цивілізованого розв’язання суперечностей у єпископаті української Помісної Церкви, яка зараз перебуває на етапі активного становлення.
Про це свідчить те, що листи розсилаються саме архієреям ПЦУ. Московська ж церква, зготувавши матеріал проти проукраїнського митрополита, не проминула б можливості розмістити чергову джинсу на медведчуківських ресурсах, аби в такий спосіб дискредитувати всю Єдину Помісну церкву і застерегти прихованих "автокефалістів" у своїх рядах. Та й навіщо попереджати ненависних "розкольників" про свій намір знову полити їх брудом і про те, який наклеп це буде цього разу? Так що найочевидніше припущення про замовника цієї огидної і ганебної розсилки доводиться відкинути.
Що до причин і замовників атаки, трохи світла на це проливають деякі висловлювання митрополита Олександра під час приватних бесід, на які раніше не зверталося особливої уваги. А точніше – те, коли ці висловлювання пролунали. Ще на початку грудня минулого року, будучи у відрядженні, владика згадував про якісь проблеми зі смартфоном. Тепер же можна припустити, що хтось тоді міг намагатися «зламати» його. А що такого відбувалося до цього і могло послужити приводом для атаки? Правильно, поїздка владики Олександра з епископом Володимир-Волинським і Турійським Матфієм (Шевчуком) у Стамбул на інтронізацію екзарха Вселенського патріарха в Україні єпископа Команського Михаїла (Анищенка), зустріч із патріархом Варфоломієм, а також подальше співслужіння з владикою Михаїлом у Києві напередодні дня народження Блаженнішого митрополита Володимира (Сабодана).
На жаль, схоже, що митрополит Епіфаній, який з багатьох питань опинився між Ставропігією та Кабміном як між молотом і ковадлом та не завжди в змозі ефективно відстоювати перед нинішнім урядом потрібну позицію, сприймає ці важливі, але взагалі-то протокольні контакти з Екзархом як особисту загрозу.
Якщо це так, і ініціатором закулісної кампанії проти митрополита Олександра справді є Предстоятель – про його можливу причетність до спроби злому телефону навіть думати не хочеться, – то це дійсно прикро. Владикою Олександром-то «сигнал», напевно, прийнятий, але краще б вже Блаженніший прямо висловив свої побоювання та роз'яснив усі питання особисто. Якраз "для блага Церкви і уникнення репутаційних втрат" це було б набагато краще, ніж тишком-нишком сіяти ворожнечу і недовіру.
