Чи є в українців комплекс щодо...маленьких розмірів, або Дещо про фасадні вивіски...

Світлана Ваврищук  |  Четвер, 2 березня 2017, 16:55
Велика, помітна, яскрава, блимаюча з трьох боків, повішана над дверима, закріплена на даху і спадаюча замість шторів , щоб було видно ген-ген з дороги! Українців сміливо можна вважати гуру в застосуванні прийомів - як виділити з-поміж інших фасад магазину, офісу компанії чи кав'ярні. Креатив явно український, бо у Європі, з якою так любимо себе порівнювати, схожа творчість жорстко скована законодавством та місцевими правилами. Зрештою, в нас також є «Закон України про рекламу» та Постанова Кабміну про «Затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами.» А Львів, Івано-Франківськ, Одеса посилили дисципліну додатковими положеннями місцевого самоврядування, беручи до уваги особливості архітектурного середовища і величезну кількість пам'яток державного та місцевого значення. Чому хотіли як краще, а вийшло як завжди?..
Чи є в українців комплекс щодо...маленьких розмірів, або Дещо про фасадні вивіски...

 «На колір і смак – товариш не всяк! »

До 2011 року ніхто особливо не придилявся  - з якого матеріалу, якого кольору і розміру вивіска. Це розв'язало руки не лише поціновувачам естетики, а й людям зі специфічним уявленням про красу..  Та  готуючи місто до «Євро-2012», львівські чиновники терміново  взялися наближувати благоустрій до європейських норм. Для багатьох підприємців це автоматично  означало: позбутися манії величі і переконати себе у тому, що для ідентифікації компанії достатньо мати акуратно надруковану назву, пропорційну до індивідуального входу, а не до загальної  площі будинку..

Як порятунок Львова від перенасиченості  рекламою, чиновники прийняли ряд обмежень: заборонили рекламні конструкції на дахах у центрі, штендери із закликами прийти і купити що-небуть, а також зобов'язали вивішувати рекламу лише на  обмеженій частині фасаду, де власне підприємець здійснює свою діяльність.   В один голос львівські бізнесмени та власники бюро із виготовлення рекламних конструкцій зацитували закон, за яким вивіска не вважається рекламою і  не вимагає погодження (містить лише інформаційний характер), тому кожен власник може виготовляти її на власний розсуд. Та  у львівській мерії кожному невдоволеному тицькали пальцями на місцеві положення. Разом з цим  підприємці помічали, що дивним чином, ці норми дисонували із рекламою на Львівській опері, чомусь  не застосовувались до деякої політичної реклами та величезних площ, якими   бізнесові монстри закривали старовинні фасади міста..

Протистояння між владою та бізнесом на фоні вивісок триває й до нині: вказуючи на подвійні стандарти мерії, бізнесмени не розуміють, чому чиновники не «очищають» Львів від вивісок тих закладів, які вже давно зачинилися. 

Очевидно, що чиновники не шукають легких шляхів у вирішенні проблем, а точніше шукають ті вивіски, за які управління отримає оплату у вигляді штрафу. (1 доба зберігання демонтованої вивіски на штраф-складі коштує 100 грн).  Цікавим підтвердженням вибірковості перевірок  є факт дворічної давності, коли працівник профільного комунального підприємства попався на хабарі у 500 у.о за згоду не демонтовувати вивіски, яку власник не погодив із мерією. За відкритим кримінальним провадженням, чоловіку загрожувало до 10 років в'язниці, тривало слідство, втім прізвище працівника всіляко замовчували від публіки. Відтак досі складно знайти відповідь: яке покарання поніс винуватець і чи відповів перед законом взагалі..

Через терни до зірок, або  «повіситись», щоб її повісити..

Злукавлю, якщо скажу, що обмеження органів самоврядування розлютило усіх без винятку. Львів таки став культурнішим, естетичнішим, із відчуттям візуального смаку у своїх вивісках. Особливо історичний ареал. Це надто помічають туристи з інших міст України, які порівнюють фасади власних міст зі Львовом у фотографіях.

Та керівники фірм розповідають: щоб засяяти новим європейським обличчям, треба пройти випробування часом та грошима. Погоджувальна процедура займає близько 4 місяців, витряхує кілька тисяч гривень а ще вимагає терпіння і бажання сваритися. (Деякі вивіски погоджують з 5 спроби). Робоча група експертів Львівської міської ради не терпить червоного, помаранчевого,зеленого кольорів. Не поділяє яскравих рішень і  власну вивіску просить виготовити виходячи із кольорової гамми вивісок, які вже висять на цьому фасаді. Та за останні кілька років в реєстр сумлінних власників вивісок таки потрапили 4500 львів’ян. Більше 200 підприємців позбулися своїх вивісок. А дехто вжив крайніх заходів – відстояв вивіску у суді.

«Щастя з нещастям в одних санях їздять..»

Минає 6 років і Львівська міська рада посилює старання бути Європою, приймаючи новий  Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у Львові від 11.11.2016 № 1025. А нові норми - нові погодження. (чи так систематично дражнять підприємців у Європі?..) В чинні правила вносять суттєві зміни щодо розмірів вивіски, матеріалів, із яких вона може бути виготовлена, категорично забороняють вивіски у формі коробів. Відтепер у центрі Львова можна розміщувати вивіску до 1 кв метра, на околицях – до 3 кв. метрів. Винятки становлять лише великі фасади, на кшталт гіпермаркетів, та й ті мають певні обмеження. І тішаться ті підприємці, до яких досі не дійшли руки контролюючих органів, бо ті, хто отримав письмове попереджнння – гайнули переробляти свої вивіски під стандарти 2011 року і вже влетіли в копійку. Отже чиновники дають три роки власникам затверджених ними ж  раніше вивісок, аби знову їх привести до відповідності, згідно документу 2016 року.. Інакше: 2 попередження, примусовий демонтаж та штраф. Якщо ти, звісно, не маєш впливових друзів чи знайомих у суді...

comments powered by HyperComments