У Львові вийшла збірка віршів Героя Небесної сотні Богдана Сольчаника (ФОТО)
Книжка під назвою «Кухні мого покоління» вийшла тиражем в тисячу примірників. Примітно, що її вихід припав на 25липня – день народження Богдана Сольчаника. У цей день йому виповнилося б 29.
Збірку віршів Богдана Сольчаника упорядкували та видали його близькі та друзі. Так, виданням книжки займались Марічка Погорілко та Ірина Швець, передмову написав Олександр Неберикут, ілюстрації створила Олена Голубятнікова, а над версткою працювали Юлія Федорович та Сашко Сівченко.
У Львові та Києві книжку безкоштовно можна буде отримати у офісі громадської організації «Опора» із якою співпрацював Сольчаник. Частину книг передадуть у його рідне місто Старий Самбір та у Варшаву, де він навчався.
Під час презентації усі охочі вголос декламували вірші загиблого на Майдані героя та ділилися спогадами про нього. А по завершенні виступив улюблений гурт Богдана Сольчаника «Один в Каноє».
Вірші розкривають світогляд Богдана, його внутрішні переживання та ставлення до подій сучасності. Збірка складається з трьох тематичних розділів: особистої, суспільної та любовної лірики, написаної у період з 2002 по 2003 рік.
«Годі було сподіватися на те, що коли-небудь вдасться відкрити для себе ці вірші. Нагода ж взяти до рук друковану збірку Богданових поетичних етюдів донедавна б видавалася ще більш примарною чи майже нереальною. Не те щоб він конспіративно творив свої тексти чи соромився викриття потаємних думок і дуже особистих переживань. Навпаки, невдавана чуттєвість, про вокативна відвертість, прямота в словах і пристрасність у донесенні злегка непричесаних ідей – завжди зненацька захоплювала у розмовах з Богданом.
У віршах Богдан вчився слухати й розуміти себе, якоюсь мірою це уривки його сповіді. Тут немає ніяких пафосних тирад, виправдань, дорікань, звинувачень, закликів, повчань чи розпачу. Але багато самотності, реалізму і життєствердних мрій», - сказано у передмові.
«Богдан живий! Він живе в кожному вірші цієї збірки, в кожній виплеканій ним фразі, перечитаній і промовленій кимось у голос. Живе в історіях, які ми пам’ятаємо і які він не встиг оповісти. Живе у своїх незавершених планах і недомріяних мріях. Живе просто тому, що ми не даємо йому померти, вдруге», – зазначає Неберикут.
