Чи могли члени дільничних виборчих комісій протидіяти масовим фальсифікаціям?
Так на одній виборчій дільниці до списку виборців були внесені не лише «мертві душі», а й торгові кіоски та не існуючі будинки. Прикладом такої виборчої дільниці є ДВК № 30540 ТВО№ 46, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Краснодарська 147/2, СШ № 101.
До списку виборців на цій дільниці було внесено торговий кіоск, у якому нібито існують квартири аж до № 328, особи, які там мешкають та ще три не існуючих будинки.
До гуртожитків відділ реєстру вніс величезні алфавітні включення. Тобто вийшло так, що прізвища всіх сусідів ідуть строго в алфавітному порядку від літери «а» до «х». Ці особи були переважно жінками, достатньо різного віку, без чоловіків, дорослих дітей та зазначеного номеру квартири. Прийшовши до гуртожитку, було виявлено, що всі мешканці мають номер квартири і вони були дуже здивовані таким списком.
Знущаючись над списком виборців, відділ реєстру не довго думаючи вніс до нього 65 осіб, що мають дату народження 1 січня. Всі ці люди були розміщені групами. В результаті цього вийшло так, що ледь не половина мешканців Другого Карпатського проїзду народилися 1 січня. При перевірці було виявлено, що внесені до списку виборців особи насправді там не мешкають.
Звертаючись до відділу реєстру з великою текою скарг та актів порушень, члени дільничної виборчої комісії та спостерігачі щиро вірили в те, що всі виявлені особи будуть викресленими і уточнений список виборців буде відповідати дійсності. Але відділ реєстру відмовлявся приймати та розглядати скарги, і врешті решт, на вибори було подано той самий список без жодного виправлення.
Члени дільничної виборчої комісії були шоковані таким фактом. Навіть вболівальники Партії регіонів теж не хотіли працювати з таким списком у день виборів. Адже люди розуміли, що коли вони видадуть бюлетень тій особі, яка насправді там не мешкає і не прописана, то вони теж будуть співучасниками фальсифікацій і будуть відповідати за цей злочин. Тим більше, про не існуючі будинки знали всі спостерігачі, які могли в будь-яку мить підійти і перевірити, проголосував торговий кіоск чи ні, а потім скласти акта.
Жоден член комісії не погодився робити такі фальсифікації. Адже за такий злочин можна отримати покарання у вигляді позбавлення волі терміном до двох років. Здавалося, що вибори на дільниці №30540 будуть прозорими, а підрахунок голосів чесним. Але досягти цього, на жаль, не вдалося.
30 жовтня в суботу всі члени дільничної виборчої комісії змушені були зібратися і до самого пізнього вечора чекати, доки привезуть бюлетені. Як відомо, чисті бюлетені, члени комісії повинні перерахувати і на кожному з них поставити печатку дільничної комісії. Усі були налаштовані на те, що дільниця для виборців буде відчинена із значним запізненням. Але члени комісії все ж таки встигли за ніч перерахувати і пропечатати всі бюлетені.
Постанову про вибуття партії "Реформи та Порядок" будо принесено серед ночі, тому членам ДВК довелося ще частину бюлетенів штампувати позначкою «вибув». Такий процес роботи тривав майже до 6 ранку.
Цілу ніч не спавши, члени комісії розпочали день виборів і тому під час підрахунку голосів були вкрай стомленими. Скільки людей проголосувало на дільниці було довгий час таємницею. Всі інші підрахунки якось не сходилися, щось кудись ввесь час намагалися підігнати.
Але найстрашнішим було те, що члени комісії почали часто брати в руки ручки і псувати бюлетені. На численні зауваження спостерігачів вони не звертали уваги, і стверджували, що зовсім не псують бюлетені, і що ручки їм потрібні для чогось іншого.
За законодавством України, під час підрахунку голосів члени комісії не мають права мати в руках будь-які предмети, якими можна писати. А результати підрахунку має занотовувати секретар, який сидить за іншим столом. Якщо вдуматися, то дійсно, навіщо просто так порушувати закон і навіщо, просто так брати до рук ручку, потім бюлетені, а потім кудись швиденько все це перекладати? Навіщо ввесь час тримати ручку, коли бюлетені розкладають на купки за партіями і кандидатами?
Крім того, бюлетені складалися таким чином, щоб значна їх частина не знаходилася в полі зору всіх членів комісії. Це теж викликає великі сумніви щодо того, чи не було випадково чогось додано або забрано з пачки бюлетенів міського голови або якоїсь партії.
В такому безладі стомлені члени комісії втратили всі надії на чесний підрахунок голосів і багато з них морально здалося. Їм уже не цікаво було боротися за інтереси своєї партії, вони просто хотіли піти додому.
Не здавалися лише деякі члени Партії регіонів та їх союзники. Особливо активною була також директор СШ № 101 Ірина Князева. Вона постійно давала вказівки членам комісії та спостерігачам. Її крик було чути аж за межами приміщення школи. Маючи якесь журналістське посвідчення, вона проникла в приміщення голосування і залишилася на підрахунок голосів. Але всі члени комісії знали, що журналістською діяльністю ця особа не займається і не буде займатись. Сама пані Ірина страшенно нервувала, коли її посвідчення уважно перевіряли довірені особи різних кандидатів та партій.
Дехто з членів комісії панічно боявся того, що на цій дільниці буде призначено перерахунок голосів, який у такому ж самому безладі знову затягнеться і триватиме більше однієї доби. Але цього не трапилося. Перерахунку ніхто не вимагає. Та навіть якщо б і призначили, то що з цього б вийшло… Все що треба, там уже напевне лежить і все як слід підігнано. А що дасть перерахунок? Мабуть лише точну кількість зіпсованих бюлетенів. Їх можна аналізувати, припускати, що їх багато чи мало, але врешті-решт, кардинально це нічого не змінює.
Явка виборців цього разу була дуже низькою. Це свідчить про політичну байдужість населення та недовіру до влади. Але з іншого боку, якщо люди масово будуть відмовлятися від голосування, а члени дільничних виборчих комісій припинять боротися проти фальсифікацій, то вже в недалекому майбутньому ми втратимо право голосу і право іти на вибори. Тоді ми опинимося зовсім в іншій країні, де боротися за свої права буде значно складніше ніж зараз. І саме тому, ми повинні задуматися над тим, чи взагалі нам потрібні вибори чи ні. Якщо ж потрібні, то ми самі повинні приходити на них і не давати можливостей відібрати це право.
