Гра Наталії Вітренко та можливості реваншу ПСПУ на місцевих виборах
Нещодавно Н.Вітренко заявила, що готова співробітничати у боротьбі проти В.Януковича навіть з тими, проти кого безкомпромісно воювала у 2005-2009 роках. Всі пам’ятають, що під час останнього візиту до Харкова Н.Вітренко отримала широку медіа-підтримку з боку лідера обласного БЮТ А.Авакова. Зрозуміло, що Арсен Борисович просто вважав таку підтримку вигідною у боротьбі проти Г.Кернеса.
Також зрозуміло, що ПСПУ прагне реваншу і у Харківській області. Однак, чи можливий той реванш, яким він може бути, і у що він виллється після виборів? Для цього потрібно відповісти за запитання про те, хто дав грошей Наталії Михайлівні на її останню у часі велику політичну активізацію, а також про те, в яку саме гру грає лідер ПСПУ?
Під час парламентських виборів 2002 року за ПСПУ проголосували 5,18% виборців регіону, які взяли участь у голосуванні. Тоді партія Н.Вітренко здійснювала активну критику СПУ, КПУ та їхніх лідерів.
За результатами місцевих виборів 2006 року Блок Наталії Вітренко „Народна опозиція” отримав власні фракції у Харківській обласній та міській радах (відповідно – 4 мандати із 150-ти та 2 мандати зі 100). На парламентських виборах того року за Блок Н.Вітренко «Народна опозиція», створений на основі ПСПУ, проголосувало 4,33% виборців області. Блок за результатами поступився КПУ, однак його здобуток був на 1,5-2% кращим від результатів, отриманих Блоком Литвина та СПУ, які по області взагалі не подолали 3%-й бар’єр. Однак загалом по Україні політична сила Н.Вітренко так і не набрала кількості голосів виборців, достатньої для отримання представництва у Верховній Раді.
На парламентських виборах 2007 року блок отримав на свою підтримку 2,57% голосів виборців Харківщини та 3,30% голосів виборців обласного центру. Тобто, у політичної сили Н.Вітренко теоретично є можливості для того, щоб виправити ситуацію і повернути свою нішу в політичному полі Харківщини. І це є важливим завданням для Н.Вітренко, оскільки успішне проведення кампанії під час місцевих виборів створює більше передумов для повернення її політичної сили до парламенту.
Н.Вітренко не поталанило з участю у виборах президента 2010 року, тому вона використовуватиме всі можливості для того, щоб компенсувати вимушену для неї неучасть у президентських перегонах. Саме тому лідер ПСПУ зараз затято вдалася до критики В.Януковича та ПР, не нехтуючи при цьому різноманітною підтримкою з боку тих, кого запекло критикувала до 2010 року.
На чиї голоси розраховує Н.Вітренко? Природно, що вона розраховує збільшити свій рейтинг за рахунок прихильників КПУ, розчарованих в партійному керівництві. Також вона розраховує на тих, хто голосував на президентських виборах за кандидата від ПР В.Януковича, а потім був розчарований зростанняя цін і тарифів, відмовою президента та ПР надати російській мові статус другої державної, відмовою від дуже тісної інтеграції з Росією на користь нейтрального статусу України. Отже, Н.Вітренко розраховує „підібрати” переважно розчарованих політикою В.Януковича та ПР.
Разом з тим, є незаперечним фактом, що фракції „Народної опозиції” в обласній та міській радах зразка 2006 року не мали якогось впливу на діяльність цих рад, не були самостійним політичним гравцем на Харківщині, зате майже завжди голосували консолідовано з фракціями ПР.
Отже, якщо політична сила Н.Вітренко за результатами цьогорічних місцевих виборів знову отримає власні фракції у Харківській обласній та міський радах, то ці фракції знову виявляться приреченими на союзницькі відносини з фракціями ПР по більшості питань. Цілком може статися так, що Н.Вітренко завдяки критиці політики президента та контрольованого ПР уряду, а також завдяки медіа-підтримці з боку БЮТ та інших своїх недавніх ворогів відновить свої електоральні позиції у східних та південних регіонах, щоб після місцевих виборів стати союзником ПР у більшості питань.
Цілком можливо, що заради відновлення власного електорального впливу на Харківщині ПСПУ піде на те, щоб висунути кандидатом на посаду мера Харкова того ж В.Картавих, який не має жодних шансів на перемогу, проте може додати ПСПУ якусь кількість голосів, а після виборів виявиться вже некорисним.
Важливим у цьому питанні є розгляд місцевих виборів, як проміжного етапу на шляху до парламентських виборів. Якщо вірогідність проведення виборів до Верховної Ради весною 2011 року залишиться доволі високою, і ПСПУ отримає власні фракції в місцевих радах східних та південних регіонів, то явного союзництва ПСПУ з ПР не буде до дня проведення парламентських виборців. Проте, вся ця запекла критика скінчиться у випадку, якщо ПСПУ отримає парламентські мандати.
Отримавши фракції в місцевих радах східних та південних регіонів, ПСПУ на чолі з Н.Вітренко просто матиме аргумент для того, щоб показати Партії регіонів свою потрібність у новому парламенті в якості союзника.
Так що ж криється за теперішньою політичною грою Н.Вітренко? По-перше, якщо теперішню кампанію фінансують проросійські чи російські сили, то, можливо, робиться розрахунок на те, що впродовж певного часу ПСПУ смикатиме В.Януковича та Партію регіонів. По-друге, якщо теперішню кампанію Н.Вітренко фінансує хтось з числа політичних опонентів ПР, то ПСПУ вдасться „підібрати” лише частину голосів розчарованих, причому лише тих, хто є однозначно втраченими для регіоналів в якості прихильників. По-третє, якщо теперішню кампанію Н.Вітренко фінансують структури, близькі до В.Януковича та керівництва ПР, то вони за допомогою ПСПУ намагаються компенсувати електоральні втрати, а також створюють підстави для формування іміджу президента, як державного діяча не проросійського ґатунку.
Але у будь-якому з цих варіантів ПСПУ Н.Вітренко приречена на те, щоб бути союзником Партії регіонів у виборних органах влади з переважної більшості питань.