Вершини наших глибин

Ігор Троїцький  |  Неділя, 29 серпня 2010, 17:01
Непохитна віра наших політиків в дурість народну. Наївний виборець з непоправними дефектами мозку, зору, слуху та пам’яті є найбільшим природним багатством землі української. І виборець, ніде правди діти, занадто часто виправдовує таку віру політиків. Нахабство ж останніх, в свою чергу, таке ж безмежне, як їх апетити.
Вершини наших глибин

Нічим іншим, ніж сполученням зазначених якостей не можна пояснити безкінечну череду свіжого партбудівництва. Давно вже закінчились адекватні люди для побудови нових партій. Потім вичерпався здоровий глузд, креатив і відчуття реальності. Зараз, схоже, закінчились навіть гарні назви. Але ж є гроші та амбіції. Найновіший приклад – політичне об’єднання «Рідна Вітчизна». Зареєстроване Мінюстом в травні 2010 поточного року. Установча конференція Харківської обласної організації відбулась 26 серпня. Новаторська назва свідчить про непересічні творчі та розумові здібності творців. Вітчизна, на їх погляд, буває різною, декому навіть рідною.

Партія, язиком не подавитись, звісно «нової формації». Все в ній нове: головна цінність – людина, соціальна база – середній клас, є патріотизм, об’єднання України, розв’язання нагальних проблем, конструктивне співробітництво із владою. Все свіженьке, нечуване. Але головна новизна, звісно, люди. Перший заступник керівника «РВ» в Україні, наприклад, новий політик Віктор Лещенко. Не було в його біографії ні Харківської обласної організації Партії промисловців і підприємців, ні служби в обласній адміністрації після «помаранчевої» революції, ні депутатства у фракції «Наша Україна» та втечі з неї до регіонально-соціалістичо-комуністичної більшості. Переформатувалась людина, як казковий вовк обернулась на красного молодця заради Вітчизни.

Інший новий політик очолив «Рідну Вітчизну» на Харківщині. Головою місцевих «ріднесеньких» був обраний Леонід Сорока, нинішній депутат міськради від Блоку Шумілкіна, колишній заступник колишнього мера. Теж лідер новіший за нового. Є ще колишні депутати обласної ради, а також різні «торгові дома» та «комерційні підприємства».

Є у «РВ», звісно, новий лідер і нова програма. Лідер – Іван Матієшин, меценат, генеральний директор нафтової компанії «Красноленінськнафтогаз», президент благодійного фонду «Україна - свята родина». Пан Матієшин більшу частину життя працював у Росії, а з 1992 р. видобуває «красноленінську» нафту на Тюменщині, може тому й отримала партія таку акцентовано «рідну» назву.

Нова програма «нової формації» вражає унікальністю в самісіньке серце. Ніхто ще й справді не додумався до програми розвитку економіки України «в основі якої має бути створення державою максимально сприятливих умов для роботи малого та середнього бізнесу» (В. Лещенко, "STATUS QUO", 27.08.2010). Серед 180 українських партій, які утворені раніше «РВ», добрих, мабуть, 170 мають щось подібне в програмах. А по-новому, від глибини душі, прозвучало лише зараз.

Самобутньо також подано сигнал владі, аби та, не приведи господи, «Рідну Вітчизну» з опозицією не сплутала. Той самий Лещенко, як діяч нової формації, не прохав у «регіоналів» милостей. Навпаки, запропонував руку допомоги чинній владі.

А як щиро і по-новому прозвучала на установчій конференції мета «рідних вітчизняних» політиків: «Ми об’єднались, - заявив Л.Сорока, - щоб підвищити якість нашого життя, життя наших дітей та внуків».

Хто б сумнівався, чесне слово.

comments powered by HyperComments