Харківська облорганізація СПУ: у пошуках власної ролі в регіональній політиці
Під час парламентських виборів 2006 року партія отримала 2,75% голосів виборців регіону (загалом по Україні – 5,69%). Результат хоч і був недостатнім для отримання депутатських мандатів в органах самоврядування, проте він виглядав не безнадійним з точки зору перспективи виправлення ситуації у майбутньому.
На парламентських виборах 2007 року за СПУ проголосували 2,63% виборців Харківщини. Одночасно, в масштабах України партія отримала політичну поразку, оскільки її підтримали 2,86% виборців.
А у першому турі президентських виборів 2010 року за тогочасного лідера соціалістів Олександра Мороза проголосували 0,42% виборців регіону (в т. ч. у Харкові – 0,33%, по інших адміністративно-територіальних одиницях області загалом – 0,51%).
Така динаміка результатів та особливо результат, отриманий на президентських виборах, однозначно свідчать про завершення кар’єри О.Мороза в якості лідера Соцпартії, його політичної кар’єри взагалі, а також фіксують остаточно вибуття з вищої ліги української політики цієї партії у її вигляді зразка 2008-2009 років.
З точки зору регіонального рівня, парламентський результат 2007 року та президентський результат 2010 року означають вибуття обласної парторагнізації з числа найбільш впливових політичних сил Харківщини.
Чи можливе повернення соціалістами втрачених електоральних позицій? Ймовірно, що так. Перші після президентських виборів кадрові зміни в керівництві СПУ залишилися непоміченими значною частиною українського політикуму, експертів, спостерігачів. А обрання головою Соцпартії міністра економіки Василя Цушка слід вважати ознакою того, що партія не боротиметься по-справжньому на місцевих виборах. Навіть якщо б і боролася, то навряд чи для соціалістів щось би суттєво покращилося, оскільки за своїми зовнішніми якостями, за іншими особистісними якостями новий керівник СПУ не є харизматичним лідером, а належить до типу чиновників, функціонерів. Звісно, що не все залежить лише від якостей керівника. Тому важко сказати, наскільки зміна в керівних органах є початком справжнього відродження партії.
Впродовж багатьох років фактичним керівником обкому (першим секретарем) СПУ є гендиректор ВАТ «Турбоатом», голова наглядової ради ВАТ «Мегабанк» Віктор Субботін. Слід згадати, що ще один представник банку, Олексій Логвиненко, двічі обирався народним депутатом України від БЮТ (до 2006 року був головою наглядової ради ВАТ «Мегабанк»).
Отже, у 2006-2007 роках „Мегабанк” мав своїх представників і у правлячій парламентській більшості на чолі з ПР, до якої увійшла СПУ, і в провідній опозиційній силі БЮТ. Після поразки соціалістів на виборах 2007 року, представник банку був у складі правлячої коаліції на чолі з БЮТ. З того часу і до парламентського переформатування, яке мало місце навесні 2010 року, обласне керівництво СПУ проводило прагматичну політику, зосередившись на бізнесових інтересах, мінімізувавши політичну складову. Головним змістом діяльності керівництва „Мегабанку” та В.Субботіна як гендиректора ВАТ „Турбоатом” було балансування між ОДА, центральними органами влади, контрольованими БЮТ, та міської владою Харкова, області, впевнено контрольованою опозиційною до центральної влади Партією регіонів.
Слід зазначити, що облорганізація СПУ є однією з небагатьох місцевих регіональних парторганізацій Харківщини, яка має достатні організаційні, фінансові ресурси та ЗМІ. Так, Соцпартія має в області одну з найбільш розгалужених організаційних структур. ВАТ „Мегабанк” контролює доволі популярне в регіоні інформаційне агентство «Статус кво», відоме своєю нейтральністю та зваженістю у висвітленні політичних подій, діяльності органів державної влади та самоврядування, різноманітних регіональних конфліктів та суперечностей. Є телепрограма «Статус кво», яка спеціалізується на регіональній аналітиці. Існують можливості для видання газети (раніше агентство видавало газету „Новий день”). Власне обком СПУ має своє тижневе друковане видання «Проспект правди».
Після 2006 року СПУ фактично не проводила агітаційно-пропагандистської діяльності, обмежившись незначними й майже непомітними «протокольними заходами». Якщо СПУ у 2008 р. брала участь в кількох акціях проти НАТО, провела кілька майже кулуарних «круглих столів» з соціальної тематики, то у 2009 р. представники СПУ брали участь лише у першотравневих заходах, також у покладаннях квітів з нагоди знаменних дат. У 2010 році представники Соцпартії у Харкові взяли участь у першотравневих заходах, а також в організованій профспілками всеукраїнській акції протесту проти підвищення ціни на газ для споживачів. Присутність обкому СПУ в інформаційному полі регіону впродовж кількох років була незначною.
22 липня перший секретар ОК СПУ В.Субботін заявив, що партія братиме участь у виборах до місцевих рад області всіх рівнів за списками та по мажоритарних округах, однак не пропонуватиме свого кандидата на посаду Харківського міського голови. Стан Соцпартії та її обласної організації впродовж останніх років не дають підстав для однозначної відповіді на запитання: чи буде то справжня боротьба за присутність в місцевих органах влади чи чисто символічна участь? І що переможе – політична складова чи суто прагматична, бізнесова?
