Телестудія «Проконсул» представляє…
Сьогодні, напередодні такої важливої для «СУ» місцевої кампанії, партія енергійно облаштовує нові декорації для продовження серіалу. Чергова родзинка «сильноукраїнського» кіно про команду реформаторів – «праймеріз». 12 липня прес-служба партії повідомила, що списки кандидатів до місцевих рад будуть сформовані с врахуванням результатів попереднього партійного голосування. Всупереч твердженням про новаторство, до Тігіпка в Україні подібні спроби вже робились. Неодноразово подібне рейтингування декларувала «Батьківщина», останній раз десь роки півтора тому в союзі з Комітетом виборців України. На сайті останнього навіть організували голосування за потенційних кандидатів. Проте бютівські «праймеріз» в Інтернеті без жодних зрозумілих пояснень раптово обірвали. За чутками, чи то чистота електронного голосування одразу була порушена, чи то організатори побачили несподівані для себе результати, тому іграшку швидко кинули. На початку 2000-х про потребу внутрішньопартійних голосувань говорили в дуже продвинутій на той час партії «Реформи і Порядок», але ідея не отримала належного розвитку.
У Сполучених Штатах, на батьківщині «праймеріз», їх зміст полягає в тому, щоб кандидати від однієї партії не відбирали один в одного голоси. Тобто, шляхом голосування в своїх лавах партія на одну державну посаду висуває єдиного офіційного кандидата. Притому вся ця процедура давно вже жорстко регламентована, а її результати об’єктивні та незаперечні. Те, що декларує зараз «Сильна Україна» під назвою «праймеріз», виглядає відвертим збоченням, особливо на прикладі харківської організації.
По словам Андрія Моченкова, лідера ХОО «Сильна Україна», спочатку керівники місцевих осередків впишуть в спеціальні анкети імена претендентів (– чому тоді не потенційні кандидати власноручно?). Потім члени партії оберуть найбільш гідних із запропонованого переліку. Наступний етап – вже так звані «народні праймеріз», коли активісти на вулицях запропонують громадянам обрати найкращих «сильноукраїнців».
Це ще можна визнати за слабеньку піар-технологію, проте увага до думки виборця тут абсолютно бутафорська. «Ви за Віталія Саттарова чи за Віталія Чирашного?» – так приблизно буде звучати з партійного намету найпростіше питання. Якщо ви не зможете зробити усвідомлений саме в цю секунду вибір, дізнаєтесь хоча б про існування «Сильної України» (це партія), А.Моченкова (це місцевий керівник партії), С. Тігіпко (це лідер партії та Моченкова). Такі от спекотні «праймеріз» по-слобожанські.
Дуже сумнівно, що в «Сильній Україні» склалась сьогодні жорстка конкуренція між претендентами на кожний округ і кожне місце в списку. Більше того, за визнанням Моченкова партія до цього часу не визначилась з власним кандидатом на посаду Харківського міського голови, хоча якраз для висування на мерство був би сенс у внутрішньопартійному голосуванні. Бо посада одна, а гідних кандидатів може бути більше. Надзвичайно сумнівно, що в осередках знають своїх однопартійців з інших осередків настільки добре, щоб обирати. Хіба що декого з телевізора, як благодійників з фонду «Прем’єр». Тобто, навіть у партії через її молодість та організаційну слабкість об’єктивне оцінювання потенційних кандидатів виглядає сумнівним.
Декларовані «реформатори» всієї країни навіть у власній партії, де їм ніхто не заважає, нічого переконливо нового не пропонують. Крім, звичайно, красивого американського слова. Що «сильноукраїнці» запропонують для реформування Харківщини крім роздачі дітям цукерок та м’ячів? Поки що схема їх діяльності дуже нагадує БЮТ у його кращі часи: вродливий (розумний, мужній, сміливий …) Лідер на екранах і бордах здобуває мандати для своїх місцевих пристосуванців.
До речі, «Єдина Росія» з однойменної країни успішно адаптувала «праймеріз» ще у 2007 р. «Независимая газета» 10 вересня того року писала: «Отсутствие реакции руководства ЕР на подмосковный скандал еще раз доказывает, что на самом деле занявшие весь август праймериз практически никакого отношения к составлению проекта партийного списка медведей не имели». Суть скандалу в Московській обласній організації ЄР дуже проста: результати партійних «праймеріз» були абсолютно спотворені вищим керівництвом партії та президентської адміністрації. Списки повернули до області зверху з такими прізвищами, за які ніхто не голосував, натомість деяких лідерів місцевої довіри виключили без пояснень. У наших умовах подібні процедури більше пасують «регіоналам», де справді існує надмірне навантаження на майбутній депутатський ґрунт.
