Мішок брехні з бумерангами

Ігор Троїцький | П'ятниця, 16 липня 2010, 17:13

10 липня Верховна Рада ухвалила новий закон про місцеві вибори. Зараз документ очікує підпису президента. Якщо прогнози багатьох політологів справдяться і Янукович підпише закон, його авторів чекатиме чимало сюрпризів на етапі реалізації запропонованих ними ж статей. Документ народився надзвичайно суперечливим та сирим. Експерти Головного юридичного управління парламенту нарахували в ньому щонайменше 16 невідповідностей різним статтям Конституції, рішенням Конституційного Суду, а також ігнорування Копенгагенського документа ОБСЄ 1990 року та інших документів Ради Європи та ОБСЄ. Суто кон’юнктурне політичне рішення вищої влади країни про проведення місцевих виборів саме 31 жовтня спричинило появу скороспілого «законопродукту». Він не залишає жодних сподівань на оновлення місцевої влади внаслідок демократичної процедури.

Ініціатор законопроекту, голова фракції «Регіонів» Олександр Єфремов пояснював необхідність ухвалення нового закону тим, що пропорційна виборча система «на практиці не забезпечила відповідного представництва громадян України у цих органах, що негативно відбилося на вирішенні питань, віднесених Конституцією України до відання Автономної Республіки Крим, не забезпечило належної реалізації права територіальної громади вирішувати питання місцевого значення через органи місцевого самоврядування». Ну а схвалений голосами фракцій ПР, КПУ, Блока Литвина та приєднавшихся до них харків’ян О.Фельдмана, В.Камчатного, О.Геймана, звичайно усьо це має «забезпечити».

Як саме? Право громадянина України бути обраним до органів місцевого самоврядування, гарантоване частиною першою статті 38 Конституції, поставлене в повну залежність від партійних організацій. Тобто, ключовий недолік попереднього закону збережено. Всі розмови політиків про відповідальність конкретних депутатів перед виборцями, про «відкриті» списки кандидатів виявились брехнею. Часткове відновлення мажоритарки, здавалось би, дозволяє виправити поширене сьогодні непропорційне представництво громад. Та нічого подібного. Новий закон, не усуваючи хиби попереднього, запроваджує нову несправедливість.
Задекларовані в статтях 16 та 17 норми не забезпечать обіцяного представництва кожної територіальної громади в районних та обласних радах. Юристи Верховної Ради навели приклад Борщівського району Тернопільської області: «Загальна чисельність населення району 70 тис. чоловік, тобто відповідно до ч. 4 ст. 16 проекту чисельність районної ради має бути в межах 36-50 депутатів. Припустимо, що буде визначено максимальний склад ради – 50 депутатів, з яких 25 буде обиратися за мажоритарною системою. У Борщівському районі є 1 місто районного значення, 2 селища міського типу і 70 сіл. Виникає запитання: як може бути обрано 25 депутатів, дотримуючись при цьому принципу пропорційного представництва кожної територіальної громади, і утворюючи при цьому виборчий округ в межах кожного села і так, щоб виборчих округів було 25 і з приблизно однаковою кількістю виборців у кожному окрузі».

На Харківщині 17 міст, 61 селище міського типу та 381 сільрада (які об’єднують понад півтори тисячі населених пунктів). Всі ці територіальні громади можуть обирати 75 депутатів облради, якщо, звичайно, збережеться її нинішня чисельність. Яке там може бути пропорційне представництво і чи можливе воно взагалі?

Проте це ще не вся біда. Чимало норм нового закону вкрай важко реалізувати технологічно (до прикладу – міська виборча комісія в Харкові має за 5 днів сформувати майже 600 дільничних комісій, обробивши подання і заяви багатьох тисяч людей), а виконання деяких його статей «підводить» членів комісій до порушення інших чинних норм, наприклад, нещодавно ухваленого Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Стаття 86 встановлює можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій. Проте відповідно до ч. 4 ст. 27 закону «протоколи виборчих комісій про підрахунок голосів, про встановлення підсумків голосування та про результати місцевих виборів складаються без прийняття рішень відповідними виборчими комісіями». Тим самим «результати» місцевих виборів по суті не можуть бути оскаржені, оскільки вони встановлюються виборчими комісіями без прийняття рішень.

У один мішок з подібними юридичними «котами» творці закону сховали чимало політичних бумерангів, які можуть неприємно їх здивувати. Але про це згодом.