Український народний шпагат
Харківська акція опозиції 11 травня відбулась без участі Української народної партії. Керівник обласної організації УНП Василь Третецький не дав жодних пояснень цього факту. На попередній акції 27 квітня на харківський майдан Свободи вийшло близько 300 людей під прапорами БЮТ та УНП. Вони виступали проти угод, підписаних президентами Росії та України в Харкові, а Третецький жваво озвучував позицію протестантів. Що сталося за два тижні? Змінилась позиція всієї партії чи лише її харківської організації?
Так, змінилося. Притому перші сигнали про особливі погляди УНП на ситуацію можна було помітити вже в лютому. Сьогодні вони лише набувають формальних ознак. 10 травня в Києві представники кількох партій підписали акт про створення комітету захисту України для координації спільних дій у відстоюванні національних інтересів. В документі немає підпису лідера УНП Юрія Костенка. В прямому ефірі радіо «Ера» він заявив, що партія не піде до різношерстої об’єднаної опозиції, натомість «УНП, розглянувши це питання і в історичному контексті, бо ми все ж таки 20 років працюємо в політиці, і в контексті вчорашніх помилок, вирішила таким чином: ми будемо формувати праву опозицію». Костенко не виключає співпраці з іншими опозиціонерами, проте близькими союзниками бачить лише ідейних правих.
Акцентування власної особливої правизни разом зі спробами створити якійсь виключно правий блок для УНП є традиційною позицією. Таку послідовність можна лише вітати, якби численні блокотворення з її участю дали б за останні роки хоч якійсь позитивний для партії результат. Електоральні здобутки особисто Костенка та загалом партії неухильно падають з 1999 р.. Звичка балотуватись на посаду Президента України принесла лідеру УНП в першому турі виборів 2010 р. аж 0,22 % (54 тис. голосів, тобто в рази менше ніж кількість його однопартійців). Проте непомітно, щоб невдачі минулих виборів якось впливали на партійну політику. Варто зазначити, що УНП давно вже навчилась поєднувати високу патріотичну риторику з цілком прагматичною співпрацею з ідейними опонентами.
Ще в лютому-березні УНП виступала за коаліцію фракції НУ-НС з «регіоналами» у Верховній Раді. Не склалося, проте на співробітництво з Ю.Тимошенко партія теж не йде, зберігаючи свою традиційно негативну оцінку БЮТ як сили, що не захищає національних інтересів.
Останніми тижнями в ЗМІ обговорювалось можливе обрання лідера УНП Ю. Костенка на місце заступника голови парламенту. Зараз цю посаду обіймає бютівець Микола Томенко. Звичайно, така заміна сьогодні неможлива без домовленостей з фракцією ПР. «Регіоналам», мабуть, було б вигідно замінити колишнього «діджея» Майдана на втомленого від поразок і чутливого до пропозицій Костенка.
Проте сьогодні відомі вже напевно факти співпраці УНП з новою владою. В деяких обласних радах Центру і Заходу Блок Костенка-Плюща має з 2006 р. помітне представництво та входить до більшості. На Київщині депутати від УНП підтримали нового губернатора, і взамін на певні посади сприйняли нову владу і співпрацюють з нею. Подібний сценарій готовий і для Волині за особистої, до речі, участі Ю.Костенка.
А ось на Харківщині ще цікавіше. П’ять років губернатор Аваков і голова місцевої УНП В. Третецький працювали в міцному тандемі. Сьогодні екс-голова адміністрації очолив харківську «Батьківщину» і претендує на лідерство в місцевій, умовно кажучи, «тимошенківській» опозиції. До такої компанії Третецькому як партійному керівникові УНП вхід сьогодні зачинений. З іншого боку, можливо, саме зараз Авакову вигідно дистанціюватись подалі від соратника. Проросійські діячі неодноразово звинувачували Третецького в націоналізмі, тому із задоволенням перенесуть вогонь критики й на Авакова. Його новий опонент – О. Фельдман вже встиг заявити, що нинішня «Батьківщина» схилилася до співпраці з «націоналістами». Він, мабуть, мав на увазі, насамперед, «свободівців», але хто буде з’ясовувати деталі в запалі боротьби?
Авакову з його амбіціями на майбутніх місцевих, та як подейкують, і парламентських виборах, непотрібні жодні асоціації з «націоналістами». Фактичній же співпраці між Третецьким і Аваковим нічого не завадить, якщо, звичайно, перший ще потрібен другому. Можна припустити, що традиційний правий елемент не гратиме значної ролі у харківській опозиції з огляду як на позицію УНП, так й фактичну бездіяльність Руху, ПРП тощо. Втім для Авакова, можливо, це і на краще, бо дозволяє йому позиціонуватися на ширшому електоральному полі.
