Приховані злочини релігійних сект
Зрозумівши, що баптисти забирають лише час і суттєво ні морально, ні матеріально допомогти не можуть, я вирішила залишити походеньки на їхні сектантські зібрання і вирішувати всі проблеми самостійно. Але через кілька тижнів моральна і матеріальна криза приводила мене до якихось нових сект, там співали, слухали слово Боже, намагалася хоч щось зрозуміти, щоб стало легше, і не зробити нічого поганого і злочинного повертаючись додому ввечері із тих же таки релігійних зібрань, які закінчувались, як правило, пізно.
Чомусь жодна секта не могла мене зацікавити надовго і пошуки продовжувались. Якось їдучи потягом із Харкова до Полтави я побачила як мене фотографує гарний худорлявий юнак. У відповідь, я опустила обличчя трішки нижче, тим самим позуючи, щоб світлина вийшла кращою. Він підсів до мене і ми познайомились. З розмови з’ясувалося, що Славко їде з Харкова до Полтави на якесь релігійне зібрання. Мене це дуже зацікавило. Він розповідав так, що та церква здавалася найкращою з усіх. Звісно, я погодилася потрапити на зібрання. Славко залишив номер свого телефону.
Як виявилося потім, що спеціального будинку, де відбуваються богослужіння у них немає і збираються вони на приватних квартирах. На першому зібранні мене чекала смачна вечеря, Богу молилися своїми словами. Досхочу можна було бринькати на дуже гарному і дорогому піаніно. Дозволялося все, навіть голосно сміятися і розказувати анекдоти.
Будиночок, у якому було перше таке зібрання знаходився дуже далеко від тролейбусної зупинки. Мені порадили значно скоротити шлях і йти навпростець через старе єврейське кладовище. Поглянувши на годинник, я бачила що часу в мене обмаль і тролейбуси скоро підуть в депо. На вулиці було повністю темно і холодно. Я не наважилась іти через кладовище, оскільки боялася там заблукати, крім того, ще й мобільний зв'язок там міг бути поганим і ночувати там було б нерозумно. Ідучи звичайними дорогами мені прийшлося дуже квапитися, ледве-ледве встигла на останній автобус.
Через годину мені зателефонували нові сектантські друзі. Почувши, що я вже вдома вони почали говорити, що дуже пишаються моєю сміливістю ходити вночі через кладовище, що я сильна людина, і за це на мене чекає велика винагорода.
Ми зустрічалися ледь не щодня, у них не було матеріальних проблем і вони мені допомагали грошима, лише на одній умові, щоб я продовжувала загартовувати свою сміливість. До моїх обов’язків почали входити словесні звернення до Сатани з різними проханнями і прославлення його діяльності на Землі, а також гуртові прогулянки по старому занедбаному кладовищі. Звісно, це було не до вподоби, хоча і не була їх однодумцем, але погоджувалася, бо гроші вирішували майже всі проблеми, які я мала на той час.
Я вірила в те, що мої звернення до Сатани не чують ні світлі, ні темні сили, бо вони не є щирими. Своїх же нових друзів намагалася розважати всілякими способами, щоб їм було цікаво і вони мені побільше сплачували. Показувала різні фокуси на картах, грали в шахи, шашки тощо. Часто співали, одним словом, було весело, але я весь час відчувала велике напруження і страх перед тим, що буде далі, якщо часом я чимось їм не сподобаюсь чи просто набридну.
Я змогла сплатити на рік вперед за додаткові курси математики, фізики і української мови. Потім купила мобільний телефон і вже не просила його в господарки будинку чи однокласників. Я дійсно відчула себе сильнішою від інших однолітків, бо вони ще не могли самостійно заробляти грошей у таких розмірах. Мій день починався з навчання в школі, потім підготовчі курси до вступу в ВНЗ, зустрічі з сатаністами і міцний сон, в якому повністю відновлювались мої сили.
Чорні сектанти також не відмовлялися фінансувати поїздки на змагання з шахів і шашок, після яких я привозила їм ксерокопії турнірних таблиць і грамоти. Вони пишалися мною. Дуже швидко я звикла до нового життя і потрапила в повну залежність від тих, як виявилося потім, дуже небезпечних людей.
Десь через місяць від початку нашого знайомства мене попрохали здати трішки крові. Такий запит вони пояснили тим, що немов би то хтось дуже захворів і терміново цього потребує. Я погодилася, хоча все це здавалося якось безглуздо, я розраховувала, що кров будуть брати в лікарні, а не просто в машині, тому намагалася довести, що це неправильно, бо кров зіпсується поки вони довезуть її до хворого і вимагала їхати в медичний заклад.
Мені показали маленький холодильник, щось подібне до тих, у яких носять морозиво в потягах, а потім силоміць почали знімати з мене одяг. Я припинила чинити опір, попрохала сходити разом із ними в аптеку, щоб при мені було куплено новий шприц і гумові рукавички. Вони погодились. Коли почали брати кров вона дуже зсілася і витікала з великими затримками через те, що я була дуже налякана. Мене намагалися заспокоїти. Закінчивши всю цю справу, мені дали 70 грн. і на таксі відправили додому відпочивати.
Я зрозуміла, що бачити цих людей більше не хочу. Вони телефонували мені часто, запитуючи про моє здоров’я і навчання. Почуття було вкрай поганим. У лікарні виявили, що рівень гемоглобіну моєї крові становив 62 одиниці (мінімальна норма 100 – 110, гарний – 120 – 130). Посилене харчування і ліки за тиждень поставили мене на ноги, гемоглобін наблизився до норми.
Знову наближалася чорна смуга нестатків. Господарка квартири давала щось поїсти, коли я не могла нічого придбати сама, і я погодилася відмовитися від співпраці з сектантами. Але дуже швидко розпочалися дострокові вступні олімпіади до ВНЗ. Вчителі радили не гаяти часу і їздити на них, бо це давало реальні можливості стати студентом на бюджетній основі. Участь в олімпіадах була платною. Крім того, були потрібні кошти на проїзд, наприклад, до Києва чи Харкова. От і довелося знову думати, де і від кого можна отримувати гроші.
Не довго думаючи, стосунки було поновлено. Моєму поверненню раділи, навіть вибачилися за раніше скоєне насилля. Дуже швидко я дізналася, що кров моя бралася для якогось сатанинського релігійного обряду. Це трішки заспокоювало, оскільки я була певна, що навмисно заподіювати зло мені ніхто з них не хотів. Звісно, що я вважала їх повними дурнями і все ж таки боялася.
Розмови до моїх можливостей здавати кров повернулися. Ми домовились про більшу оплату, розумні порції забору крові, і я погодилася робити це на постійній основі. Моє проживання і поїздки на дострокові вступні олімпіади фінансувалося без жодних затримок. Та все ж таки не давали спокою думки про ті сатанинські обряди, і для чого там може бути потрібна кров. Чому саме моя, адже вони сплачували за неї в кілька десятків разів більше ніж в лікарняних пунктах прийому крові. Мені про це ніхто не говорив, пояснюючи це тим, що я недостатньо наблизилася до Сатани, щоб це знати.
Для того, щоб мати право брати участь в обрядах, де використовується кров і знати в чому їх сила людина повинна розкопати кілька могил на кладовищі, здійснювати там свої самотні нічні прогулянки і побитися гарно з кимось із сектантів, звання якого на кілька щаблів вище за власне. Цього робити в жодному разі я не збиралася, хоча Славко обіцяв мені трішки піддатися, щоб не побити мене по справжньому. Та все ж таки я боялася таких кроків, бо в шахах, якщо гравець отримує спортивний розряд, то він повинен ввесь час захищати його і підтверджувати, і так у будь-якому виді спорту. Свої постійні відмови пояснювала тим, що боюся більшої відповідальності перед темними силами за свої вчинки і тому не готова до них наближатися ближче.
Всю правду про сатанинські обряди я врешті-решт дізналася. Одного разу мені зателефонували і повідомили, що моя кров дуже їм смакує, оскільки я не палю і не вживаю алкоголь. Мене вважали повністю здоровою, розумною і енергійною. Вони вірили в те, що коли такої крові трішки спожити, то все це перейде до них. Могили розкопували для того, щоб добробут, слава, таланти і все гарне, що мала людина за свого життя частково передалося їм.
Припинити контактувати з ними було вкрай складно, мене вираховували через спортивні клуби і змагання. Змінила номер телефону, поїхала влітку до Києва. Десь 4 роки ми не бачимося і не спілкуємося, та все ж інколи боюся, що вони мене знайдуть. Ці люди не кажуть своїх справжніх імен, не мають постійних будинків для зібрань і є дуже небезпечними.
Люди, благаю Вас, не ходіть у чорні секти, бо можна збожеволіти!
