Ситуація в львівській «Батьківщині» все більше набуває ознак детективу: голову ЛОО Романа Ілика намагалися позбавити доступу до персонального сайту
Іншим потенційним учасникам майбутньої вистави залишається просто очікувати дійства, розташувавшись хто де. Ображена Іликом Лідія Котеляк мала б із філіжанкою духмяної кави обрати комфортне крісло-фотель. А «ображений» у Києві бійцями «Беркута» Степан Кубів – попрохати люб’язну медсестру із лікарні «Феофанія» зручніше підібгати йому подушку для перегляду всіх подробиць в онлайн-режимі через Інтернет. Адже здобуті в нерівному бою травми ніяк не мали б дозволити йому особисто прибути на процес ритуального покарання одного з конкурентів у змаганні за посаду керівника обласного виборчого штабу на президентські вибори-2015.
Але Роман Ілик, мабуть, вирішив не очікувати пасивно на візит суворого та упередженого «ревізора». А вдруге спробувати зобразити із себе мішень витончених провокацій (навіть мало того – сучасних методів інформаційних технологій). І прес-служба народного депутата, голови обласної організації «Батьківщина» повідомила: невідомі спробували зламати офіційний сайт Романа Ілика! Як з’ясувала прес-служба, 29 серпня близько 11 години на сайт з однієї IP-адреси протягом п’яти хвилин було скеровано 200 (двісті!) звернень, крім того, власник цієї IP-адреси намагався отримати доступ до контролю над сайтом.
Проте, як полюбляли писати в мемуарах радянські полководці, «ворог прорахувався!». І на момент розсилки цього повідомлення сайт продовжував працювати в нормальному режимі, встоявши і витримавши таку надзвичайно потужну атаку. Втерши піт із натрудженого у захисті сайту чола, прес-служба запевнила, що стосовно цього жахливого випадку буде направлено листа провайдеру, з IP-адреси якого було зроблено спробу зламати сайт.
Мабуть, краще б Ілик обмежився офіційними звістками про те, що перебував напередодні як голова обласної «Батьківщини» (партії) на Дрогобиччині, на Батьківщині Івана Франка в селі Нагуєвичі, де вшанував своєю персоною літературно-мистецьке свято «Я син народу, що вгору йде». Де поклав квіти до пам’ятника Каменяреві, виступив з ініціативою щодо заснування Національної премії України імені Івана Франка та надання статусу «національного» Музею-садибі Франка в Нагуєвичах.
Тому що детективна історія такої «вчасної атаки невідомими зловмисниками» його персонального сайту саме напередодні неприємного візиту київського куратора мала б викликати в пам’яті його опонентів хіба що старенький анекдот про те, як до американського салуну ввійшов ковбой Невловимий Джо. А чому ж, спитаєте, Невловимий? Та тому що нікому непотрібний. Як відомо, у кожному жарті є лише частка жарту.
