Битва з темними силами МВС: змагання за статус найхоробрішого серед львівських депутатів
//byut.com.ua
В Україні навіть спецпідрозділи при організованому та впертому опорі громадськості, ще й не маючи принаймні дворазової чисельної переваги, обирають за кращий варіант швидко відступати. І керуються при цьому не власними оцінками законності чи незаконності отриманого наказу, а звичайнісіньким страхом перед переважаючим їх натовпом.
Проте головне інше - вранці 25 листопада громадськість дізналася ім’я першого народного депутата, який, в обороні Євромайдану, зазнав бойових травм, відганяючись від «беркутят». Це – львів’янин, комендант Євромайдану Андрій Парубій.
В результаті сутички «Беркут» традиційно обрав мудре рішення відступити. Натомість Парубій отримав струс мозку та перелом пальця на руці.
За повідомленням Андрія Парубія про заподіяння йому тілесних ушкоджень працівниками міліції на Європейській площі слідче управління прокуратури Києва почало досудове розслідування. Результати його, безсумнівно, будуть аналогічні зі всіма іншими, коли розслідували насильство зі сторони «Беркута». Мовляв, а нічого психологічно-нестійких «пташенят» провокувати до застосування сили та спецзасобів.
Вочевидь, історія із травмування Андрія Парубія водночас психологічно травмувала ще одного народного обранця від Львівщини, теж представника «Батьківщини» - Степана Кубіва.
Це ж знову хтось з львівських опозиціонерів збирає бойові лаврові вінки та пошану, а він – знову поза увагою?! Це неприйнятно, а тому необхідно наполегливо переконувати громадськість: я, Кубів, також завжди рвуся вперед, в саме горнило бою!
Щоб не перестаратися, цього разу Кубів знайшов собі до товариства ще одного народного депутата, видатного «бійця» львівської «Батьківщини» Михайла Хміля. І поспішив поінформувати громадськість через «Facebook»: «Після нічного чергування на Європейській площі, колона мітингувальників на чолі з Арсенієм Яценюком вирушила до Кабінету Міністрів України, з метою розпочати блок-пікет. Нас зустріла шалена кількість співробітників міліції та загонів спецпризначення! Вони намагалися відтіснити нас, сталася бійка... Застосували сльозогінний газ... (Ми з Михайлом Хмілем відчули його дієвість на собі...) Не дуже приємно, скажу Вам...».
Зворушені читачі цього повідомлення повинні були б одразу уявити незламного Яценюка з біло-сердечним стягом у руці на чолі опозиційного війська, попереду котрого мчали на противника найхоробріші лицарі – Кубів з Хмілем, ведучи за собою інших. І лише підступне застосування газу не дозволило їм цього ж ранку здобути величну та славну перемогу.
Михайло Хміль у спілкуванні з журналістами, переважно, скромніший, тому лаконічно інформував: самопочуття в обох постраждалих депутатів не найкраще, болить голова і відчувається різь в очах, проте від виклику «швидкої» вони відмовились.
Натомість, сам Кубів так натхненно розповідав однопартійцям про свої подвиги на захисті Євромайдану в Києві, про те, як цілу ніч мужньо простояв на його охороні, що «навіть дві пари штанів мусів поміняти». Що мав на увазі народний депутат – невідомо, однак ця його полум’яна фраза отримала логічне хитре запитання котрогось з присутніх при виголошенні «Балади про подвиги славного лицаря Кубіва»: «А що, так страшно було?!». Як змінився колір обличчя лицаря – невідомо. Як невідомо і те, чи надалі він буде обережніший у саморекламуванні.
