Галичина, яку ми прос*али, або що не так з нашою історією. Частина друга. Розквіт

Посилання - тут.
 

Так от, початок середньовічної галицької державності, про яку ми володіємо хоча б більш-менш адекватним набором інформації, стався разом з династією Ростиславичів. Звідки ж взялися ці князі та чому саме їм випала доля створити нову незалежну державу на політичній карті Європи?

Династію заснував новгородський князь Ростислав Володимирович, який через смерть батька при житті став ізгоєм і позбувся прав на будь-яке княжіння. Тим не менш, його це не зупинило і Ростислав встиг побувати князем у Володимирі на Волині, а потім й у далекій Тмутаракані - поки його не отруїли греки. Його сини - Рюрик, Володар та Василько, діти від шлюбу з угорською принцесою Ілоною, теж виявилися ізгоями і стали, ймовірно, служилими князями на службі волинського князя Ярополка Ізяславича. Тоді, увійшовши в контакт з старосвітською галицькою знаттю, брати здійснили революцію та виділили з волинської землі собі уділи - Перемиський(нині місто Пшемисль, Польща), Теребовльський та Звенигородський. Це сталося у 1084. На володіння молодих авантюристів відразу напав Ярополк, який в процесі війни позбувся життя. Трохи краща доля спіткала угорського короля - він просто війну програв. За братами володіння визнав київський князь Всеволод.

Їхній син Володимирко пішов далі - взяв і об’єднав усі уділи в один - Галицьку землю. Встиг трохи повоювати з волинянами, аби вгамувати свої великодержавні амбіції, але безуспішно. Після себе залишив мир з угорцями, розбудований столичний Галич та сина - легендарного Ярослава Осмомисла. 

Ярослав приєднав до держави Берладь - нині частину Румунії, української Бесарабії та Молдови з містом Галац(Малий Галич), володів величезним військом, дбав про розвиток культури та торгівлі, вміло контролював процеси в інших частинах Русі, на пару з Юрієм Довгоруким, своїм тестем. 

От якраз з Ярославом трапився цікавий факт - він мав коханку, Анастасію, яку бояри без докорів сумління спалили, змусивши його жити з законною дружиною. В заповіті Ярослав поділив Галицьку землю між законним сином Володимиром та незаконним Олегом “Настасічем”. Проте бояри Олега вигнали - і уся земля дісталася Володимиру, по смерті якого Галицьке князівство об’єдналося з Волинським. 

Про що це свідчить? На Русі бояри зазвичай такого собі дозволити не могли - полетіли б голови. А тут вони порушують заповіт князя, палять його коханку та загалом ставляться до нього не як до володаря, а як до слуги. Чому?

Все просто - Ростиславичі стали самостійними князями за підтримки місцевої знаті. Вони були Галичині чужими. Як чужою їй була Русь. І в своєму прагненні до незалежності місцева знать вирішила не бігти під скіпетр повноважних монархів - волинських князів, київських, угорських королів чи польських князів, а мати династію власну. Хто такі Ростиславичі? Князі, Рюриковичі, повноправні, рівні по крові решті - але без землі. Схема очевидна. Ми вам землю і шанс стати врешті не вигнанцями, а князями, а ви дотримуєтеся встановлених правил. Тому й сприяли бояри централізації - не заважали Володимирку відбирати уділи братів, ліквідовувати престоли в Теребовлі, Перемишлі, Звенигороді. Тому й вигнали Олега - незаконний спадкоємець, ще й розбиває державу на уділи. Поки в решті руських земель князівства ропадалися на сотні мініатюрних квазідержав, Галичина централізувалася. Як решта Європи через якусь сотню років. І заслуга ця - в синергії покликаної династії і місцевих сил. Але тут ситуація не така, як з прикликанням варягів, коли слов’яни(чи ні?) самі правити не могли. Тут галичанам потрібна була легітимність. Ростиславичам - земля, гідна титулу. Пазл склався і все йшло своїм ходом, якби не один войовничий прибулець з Волині на ім’я Роман. Але про це згодом...