Галичина, яку ми прос*али, або що не так з нашою історією. Початок. Частина перша
Що таке Галичина в концепції українського світу? Набір штампів. От відразу. Культурна столиця Львів, вишиваночки, український П'ємонт (ага, після того як пару десятиліть регіон був інкубатором москвофілів), борщ з чорносливом і всяка така інша фігня, яку навіть ліньки перераховувати. Але який шлях Галичини до її нинішнього статусу? Є версія, небезпідставна звісно, що історія циклічна. І щоб стати таким от отсрівцем "ідеального" життя з недільними походами в церкву в найдорожчих лахах, напускного патріотизму і відвертої зневаги до більшості інших регіонів України, навіть до історично "прив'язаної" Волині (волиняка - гола ср*ка, так же?) , мусив бути певний еволюційний шлях, якийсь фундамент, який це все згенерував. І він був. Проте, на жаль, штучний. Придуманий. В столітті ХІХ, ще й наприкінці. Що, хтось вже напружився і готується звинуватити мене в цитуванні штампів москвоської пропаганди? Ну, читайте далі.
Щоб зрозуміти Галичину як явище - культурне, етнічне, історичне чи політичне - треба зрозуміти, звідки воно взялося. А тут починаються проблеми. Перша відома нам культура Галичини - Лужицька. Вона характерна лише для Галичини(в Україні), а також для Німеччини, Чехії і частково Польщі. Існувала культура тут аж 9(!) століть, що типу в три рази довше ніж існування, наприклад, єдиної Русі. Етнічна природа культури не слов'янська - є три версії: кельто-італійська, германська і іллірійська з кельтськими домішками. Кельти в Галичині взагалі зіграли важливу роль, про що далі і йтиме мова.
На зміну лужичанам прийшли кельти, які швидко закріплися тут. Логічний висновок - або попередні їм лужичани(умовно, бо цей термін вживається щодо сербської меншини у Німеччині) були етнічно близькими, що вірогідно, або кельти підкорили край мечем, що теж не виключено, адже їх амуніція була краща за лужицьку, як кажуть археологи. В будь-якому випадку, з кельтської епохи нам відомі й перші галицькі міста - Клавдій Птоломей називає Карродунон (на українській умовно означає Кам'янець, неочікувано, так?), Маетоніум, Вібантаваріум і Ерактон.
Грубо кажучи, до 6 ст. н.е., тобто з V століття до н.е. і до раннього середньовіччя на території Галичини відомі лише лужичани, кельти, вандали і готи. Далі було Велике переселення народів, всяких сарматів, гунів, аварів, слов'ян і інших, які серйозно спустошили край. До цього часу й відноситься встановлення в Галичині хорватської протодержави. У 891 території долучили до Великої Моравії, у 898 Галичину захопив Арпад з угорцями, тоді вже точно відомо про існування Галича і про наявність у місті власного князя.
До Моравії землі повернулися у 955 році, у 979 їх захопили поляки. Тоді ж Галичина вперше входить до складу Русі - так звані "червенські гради" відбив Володимир Великий, в їх числі Червен і Перемишль. Потім поляки знову отрмали Галичину - у 1018 і повернули Русі лиш у 1031. Потім край знову опанували "ляхи" - 1069, повернувся в склад Русі у 1080, а у 1084 тут уже постало незалежне князівство. Правити ним невипадково стали князі-вигнанці з династії Рюриковичів, які відразу ж військовим шляхом "заспокоїли" амбіції Київського князя й Угорського короля. От про те, звідки взялися Ростиславичі-вигнанці, чому саме вони очолили місцеві князівства і чому Галичина однією з перших "втекла" з-під влади Києва, поговоримо в наступній частині.
