Як львівські регіонали захищаються від бойкоту
При тому, не найгірше продумана. «Незалежні експерти» песимістично зітхали, що все це неефективно, і є тільки марним витрачанням ресурсів та зусиль, інші висловлювали конспірологічні версії, що таким підступним чином «революційний запал» хочуть перевести на маргінальні цілі тощо. Паралельно «політично незаангажовані львів’яни» заявляли, що «війна війною – а продукція там добра, наша, галицька». Натомість офіційні «речники» ПР та її бізнес-структур цинічно поширювали «жахалочки» про те, як недалекоглядні ініціатори бойкоту позбавлять роботи сотень працівників тієї ж «Родинної ковбаски», помруть цілі агропідприємства, сотні голів худоби, як ледь не щезнуть продукти з магазинів… Одним словом, після третьої світової війни Львів явно виглядав би краще, ніж після цього бойкоту.
Важко однозначно оцінити матеріальні результати оголошеного бойкоту, тобто, скільки попередніх відвідувачів того чи іншого закладу принципово віддали перевагу його конкурентам на сусідній вулиці. Принаймні, інформація про акцію поширювалася доволі активно серед громади, і люди знаходили навіть додаткові аргументи, на кшталт: «Тьху, та там не тільки продукція дійсно неякісна, а то ще й регіоналівська!». Принаймні, абсолютна більшість моїх родичів та знайомих оминає «Родинну ковбаску» саме через низьку якість продукції як раніше, так і тепер поготів.
Свій внесок в процес усунення «ковбаски» спробувала зробити і міська рада. Таке собі ПП «Полєнов і Ко» (одноосібним власником якого є Олег Баран) з серпня 2008 року орендувало в міста приміщення загальною площею 264 кв. м. Термін дії договору – до 12 серпня 2013 року. Ще наприкінці липня «Полєнов і Ко» звернулося до управління комунальної власності міськради з заявою та необхідним пакетом документів про продовження терміну дії договору оренди. Мабуть, чиновники довго вагалися, чи на часі їм починати війну з ПР, і наважилися. 3 жовтня підприємство отримало відповідь про те, що це питання розглянули на засіданні комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна, якою рекомендовано відмовити у продовженні терміну дії договору. Причини такої відмови навіть «для годиться» вигадати не спромоглися (або завбачливо не захотіли). Вивчивши цю «заплутану» справу, Господарський суд Львівської області, оскільки підприємство справно платило за оренду, а міська рада надала відповідь у термін понад місячний строк після закінчення терміну дії договору, вирішив продовжити оренду до 2015 року. Так і міськрада «повоювала», і Баран ніби не ображений.
Цікавішою виявилася реакція власне регіоналів. Попри організовану інформаційну кампанію різноманітних «шмарків» та «плачів»», поспіхом почали вживати інших заходів. Компанія «Барком» Олега Барана (торгова марка все та ж неапетитна «Родинна ковбаска») опублікувала заяву про те, що діяльність її жодним чином не була і не є пов’язана з політичними «приналежностями, подіями або чиїмось симпатіями». Слідом Баран, як голова Львівської міської організації ПР, дозволив собі засудити дії влади стосовно Євромайдану в Києві, а також ігнорування центром позиції «галицьких» регіоналів в цьому та інших питаннях.
Масштабнішу кампанію по захисту бізнесу розгорнув голова обласної ПР Петро Писарчук (як не як, цілий ринок «Південний»!). Так, він теж розкритикував ігнорування Києвом місцевої, галицької думки, принагідно побідкавшись, що яка влада б не була, але ж міняти на кращу – немає ж на кого! І все в такому ж дусі. Крім цього, швиденько провели у спорткомплексі «Грація» на «Південному» чемпіонат світу зі стронгмену («Богатирські ігри»).
Захід, який організувала Федерація стронґмену України на чолі з Василем Вірастюком, відбувся під егідою Міністерства молоді й спорту України та за підтримки Писарчука. Зібралися богатирі з 13 країн світу, встановили 3 світові рекорди. У підсумку шести видів програми, новим чемпіоном світу серед стронґменів (у ваговій категорії до 110 кілограмів) став львів’янин Володимир Рекша. Бракувало тільки заяви: «Найсильніший, бо споживає щодня саме «Родинну ковбаску!».
Про всяк випадок, продемонструвати себе з якнайкращої сторони поспішила ще одна фірма, яка належить регіоналові Володимиру Зубику. Це - ТзОВ «Фірма «Інтергал» (дочірнє підприємство «Інтергал-Буд»), що будує готель у Львові. Фірма ініціативно звернулася з листом до міської ради, запропонувавши власним коштом відремонтувати фасад, дах та внутрішні приміщення театру імені Леся Курбаса та кількох прилеглих приміщень. Виконком міської ради такому щирому пориві жертовності відмовити не зміг, прохання задовільнив. Працюйте, мовляв, панове.
Принагідно, щоб громадськість не плуталася в тому, кому належить той чи інший магазин або супермаркет, людям кинули просте гасло:
Дійсно, у Львові лише ринок «Південний» - це годівниця для ПР. Так що, йдучи окрім туди, на будь-який інший, людині простіше «не помилитися». Аж раптом трапилася одна трагічна подія, хоч і не у Львові, проте зі Львовом безпосередньо пов’язана.
21 грудня міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк, підбиваючи підсумки року, заявив: оптові ринки сільгосппродукції (ОРСП) стають дедалі популярнішими серед покупців і виробників. Так, ринки «Столичний» у Києві, «Шувар» у Львові та «Господар» у Донецьку за три роки після відкриття відвідало понад 5,5 мільйона українців. А на відкритому в цьому році новому ринку «Азовський» у Маріуполі кількість відвідувачів і покупців уже перевищила 40 тисяч людей. Такі показники ще раз підтверджують ефективність таких об’єктів і свідчать про необхідність розбудовувати таку мережу по всій Україні. Мало того, за словами міністра, це «сприятиме тому, що українці зможуть купувати сільгосппродукцію за доступними цінами, а виробники — оперативно її реалізовувати. Посередники ж, які необґрунтовано завищують вартість продукції, не допускаються до таких точок продажу». І, нарешті: «У планах — саме на ОРСП формувати партії продукції, яка надходитиме на експорт».
Того ж дня, 21 грудня, у Києво-Святошинському районі столиці, на території ринку «Столичний» о 16 годині 40 хвилин у м'ясному відділі виникла пожежа. Зусиллями 120 працівників та 26 одиниць техніки Державної служби України з надзвичайних ситуацій пожежу загальною площею 3 тисячі квадратних метрів лише о 19.15 було локалізовано, а о 20.35. - ліквідовано. Рятувальники виявили тіла чотирьох загиблих, ще двоє потерпілих в наслідок отруєння димом опинилися в лікарні. На місці трагедії запрацювали аж п’ять слідчо-оперативних груп, причини загорання з’ясовують експерти.
І ось тут починають виникати запитання. Лише розпочавши свої «слідчо-оперативні» дії, правоохоронці «оперативно» визначилися з робочою версією причини трагедії. За фактом пожежі міліція Київської області відкрила кримінальне провадження за ч.2 ст. 270 Кримінального кодексу України (порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки), передбачене покарання - до восьми років позбавлення волі. В будь-якій країні хоч більш-менш кваліфікований працівник правоохоронних органів за таких обставин не поспішає з висновками. Озвучують принаймні кілька гіпотетичних версій (наприклад, навмисний підпал), або ж просто відмовляються від коментарів «до з’ясування обставин». В кваліфікованості учасників аж п’яти слідчо-оперативних груп київської міліції підстав сумніватися немає. Звідкіля ж такий поспіх? І мимоволі закрадається сумнів: а чи не повідомили київських «пінкертонів» про «найвірогіднішу правильну» версію, яку й озвучили? А чи не займаються вони тепер ретельним пошуком доказів саме для неї? Дійсно, хіба після всіляких сумних «подвигів» людей в погонах по всіх закутках України, уявити таке не складно.
Втім, вже сьогодні речники МВС оговталися і поспішили запевнити: говорити про те, що стало причиною пожежі, ще рано. Мовляв, слідство, перевірки, експертизи тривають. Розповіли, що навіть були взяті зразки на хімічну експертизу, тобто на наявність легкозаймистих речовин, і на вибухотехнічні речовини. Ну і скромно додали – електромережа також буде перевірятися стосовно можливого короткого замикання тощо.
А до чого ж тут Львів? За всіма оптовими ринками, які міністр Присяжнюк напередодні перерахував, щиро похвалив і навіть намалював привабливі перспективи стосовно розбудови мережі та експортних перспектив, стоїть львівський підприємець Роман Федишин.
Який, почавши з львівського ринку «Шувар», поступово дійшов до офіційної десятки найбагатших львів’ян, при чому, подейкують, до її вищої, а не нижчої частини. Втім, згадок про свої статки не полюбляє, як і не належить до тих, хто прожити не може без того, щоб не продемонструвати доступну для нього розкіш. Коротко його можна охарактеризувати як одного з небагатьох галичан – представників великого бізнесу європейського рівня. Чоловіка доволі далекого від політики (його окремі спроби походу на вибори серйозністю не вирізнялися), проте з чіткою громадянською позицією. Саме тому, на відміну від більшості інших представників великого капіталу, ніколи не забороняв своїм працівникам виявляти свою позицію, зокрема, через участь у мирних протестах, які тепер тривають в Україні. Ні у Львові, ні у Києві, ні деінде. А ось ця позиція, та за сьогоднішніх умов, для «когось» могла видатися абсолютно «неприйнятною». Як це так: ми тут ті чи інші збитки зазнаємо, а він, мало того, що до «правильної» партії так і не вступив (та й не збирався), то ще й, бойкотуючи нас, ледь не вказівники на його ринки вивішують?!
І якось так дивовижно збіглась похвала від міністра і водночас – пожежа. При чому саме в Києві, на тому ринку, чимало працівників якого активно Євромайдану допомагають. З тими суворими порядками, які Федишин підтримує на своїх підприємствах, зокрема, і стосовно пожежної безпеки, «версія» про електромережі своєї примітивністю та поспішністю може хіба слугувати сигналом: думай, що тобі сказати хотіли. А принагідно і для інших великих підприємців, які за всі роки правління ПР до неї так і не влилися: думайте! Народна мудрість «Моя хата скраю» для «донецьких» не працює – там традиційно «крайні» першими і «згорають»…
