Львівська міліція готова захищати права птахів, але не боротися з наркоторгівлею
Як стверджує президент Західноукраїнського товариства захисту тварин Андрій Курач, ще на початку літа у Львові з’явилися люди, які ходили центром міста, тримаючи птахів (орлів, соколів, голубів) та пропонуючи охочим (переважно, туристам) «спілкування» з ними та пам’ятну фотографію на згадку про перебування в княжому місті (питання: а як це непоміченими для природозахисників залишилися аналогічні послуги з «орнітофотографій», поширені у центрі Львова ще минулого року?). Зрештою, «стало зрозумілим, що це форма бізнесу, який абсолютно непритаманний для Львова; це комерційне використання тварин (птахів), які занесені до Червоної книги України» (питання: скільки ж це часу знадобилося фаховим природознавцям, щоб визначити, чи ці птахи занесені до Червоної книги, чи ні?). Відтак, кілька місяців тривали спроби привернути увагу правоохоронців до цього правопорушення (питання: чому не оприлюднена дата подання заяви в міліцію, яку зобов’язані були зареєструвати, щоб можна було предметно спитати – а чому це правоохоронці «не реагували»). Далі – справжнісінький детектив.
Врешті, представники Державної інспекції з охорони навколишнього природного середовища Львівської області спільно з цілим гуртом професійних екологів та орнітологів, аматорських захисників природи та журналістів, в супроводі міліції та при підтримці бійців спецпідрозділу «Беркут» відвідали «встановлене» нарешті місцезнаходження птахів у вільний від фотосесій час – підвальне приміщення у центрі Львова. Де, ввечері, власника, звичайно ж, не виявилося. Працівники МВС спільно з «беркутами» організували нічне чергування (питання: невже не можна було затримати підозрюваних у правопорушенні вдень, на вулиці, публічно, і для чого влаштовувати засідку аж із спецбійцями «Беркута» - побоювалися збройного опору власника птахів, лінчування його обуреними природозахисниками, чи то просто екіпіровані «пташки» із солідарності виступили б на захист своїх крилатих побратимів?!).
Вранці, з приходом власника, слідчо-оперативна група при підтримці «Беркута» та всіх інших бажаючих долучитися до цієї акції нарешті потрапила до підвалу. І справді, виявили там дев’ять хижих птахів, зокрема, три орлани білохвості, два канюки степові, одного сокола-балабана та орла-могильника, що занесені до Червоної книги України, а також одного луня болотного та одного канюка звичайного. Орнітологи встановили, що птахи утримувалися у невідповідних та незадовільних умовах, в результаті, після проведення слідчо-оперативних заходів, птахів вилучили. Наразі вони розміщені в Львівському еколого-натуралістичному центрі.
З’явилося і логічне пояснення, чому операція «Звільнимо орлів!» тривала стільки часу, при подиву гідній пасивності міліції. Виявилося, що група бізнесменів-фотографів разом з птахами прибула до Львова не звідкілясь інше, як із Криму (їхня партійна чи кланова причетність поки що не з’ясована). Спроби громадських активістів поспілкуватися з ними завершувалися появою міцних хлопців зовнішності, характерної для стендів «Їх розшукує міліція». Проте власне міліція всіляко уникала перетинатися із ними, аж доки не почав розгоратися справжній громадсько-інформаційний скандал. Тому, прихопивши про всяк випадок підтримку з «Беркута», правоохоронці, скрегочучи зубами, таки відправилися на «спецоперацію». Чи то мали від «орлиного бізнесу» і свою частку «на каву і до кави», чи то гості з Криму репрезентували якесь партійно-кланове угруповання, яке міліції чіпати зась…
Ця подія набула розголосу у Львові. Отож, «попіаритися» на цій темі поспішили всі, хто тільки встиг. Начальник Львівського міського управління міліції Сергій Зюбаненко спеціально звітував громаді, що за фактом незаконного утримання птахів відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 299 Кримінального кодексу України (жорстоке поводження з тваринами). Щодо дій правоохоронців у цій ситуації проводиться службове розслідування, про результати якого буде повідомлено. У разі виявлення порушень - до них будуть вжиті заходи дисциплінарного впливу.
Трішки запізнилися міські чиновники та депутати. Вже після заяви Зюбаненка, до нього ж звернулося з заявою Управління культури міської ради (за компанію додавши підписантом ще й депутатську комісію культури, промоцій, ЗМІ та туризму), в якій вимагається «з’ясування» та «покарання». Для привернення уваги громадськості до своєї заяви, начальник управління Ірина Подоляк була щедра на деталі: «…через неналежні умови утримання, птахи перебувають у виснаженому фізичному стані. Деяким птахам власники обрізали кігті на лапах. Через утримання в тісних умовах у птахів пошкоджене стернове оперення та махові пера крил».
Поспішив продемонструвати любов до природи персонально і міський голова Андрій Садовий, закликавши громадян негайно повідомляти, якщо такі випадки будуть повторюватися. І завершив свій коментар до події блискуче: «Коли відбувається такий безлад – хтось з кимось домовляється. З місцевою владою домовитись неможливо, але якщо будуть факти таких домовленостей, про них потрібно негайно повідомляти». Залишилося питання: якщо з місцевою владою таки «домовитись неможливо», то як можуть виникати «факти таких домовленостей»?! Львівські дотепники одразу згадали народну мудрість: «Чи існують політики, які не продаються? Так, але вони дуже дорого коштують». Ось така промоція від міського голови для свого виконавчого апарату.
Зрештою, піар – піаром, а таки добру справу зробили, можливо, тепер птахи потраплять в кращі умови перебування. Принаймні, хочеться сподіватися, що розмаїті природозахисники не забудуть про них після того, як вщухне піднята тема в ЗМІ. Залишається ще одне запитання: чому сердечний біль за долю братів наших менших у всіх цих екологічних спільнотах просинається якось вибірково, епізодично? Мається на увазі, чому вони не помічають, як центром Львова вже роками возять туристів запряжені кіньми різноманітні брички та карети? Чому не стоять під міською радою з вимогою заборонити цей вид комерційного використання тварин, в результаті якого періодично відбуваються ДТП, коні страждають і травмуються від зіткнень з автомобілями? Тому що коні не занесені до Червоної книги?
Думається, справа тут в іншому. «Кінно-бричковий» бізнес у Львові – це вотчина циганської (ромської) громади, яка компактно проживає у Львові у невеликому мікрорайоні, який називають «Індією». І відома ця «Індія» не стільки кіньми, скільки як місцина, звідки розтікаються містом потічки та потоки наркотиків. Принаймні, так стверджують мешканці околиць.
Міліція чудово знає про «Індію» та специфічну галузь збагачення окремих її неформальних верховодів («баронів»), і навіть періодично навідується туди, щоб перехопити той чи інший потічок. Ні, не наркотиків, а готівки. Принаймні, про це також стверджують громадяни. Можливо, всі вони масово страждають ромофобією та просто розповсюджують брудні наклепи на кришталево чесних працівників МВС. Всяке буває... Проте ніхто, ні природоохоронці, ні правоохоронці не поспішають не те щоб навести лад в анклаві «Індія», але й просто влаштувати там ґрунтовну перевірку на будь-яку тему: чи то умов утримання коней, чи то наявності наркотичних препаратів. Мабуть, там справді все в цілковитому порядку. Або «Індія» у Львові – це така ж закрита і захищена силовиками територія, як Межигір’я? Але чи знає про це Віктор Янукович, і чи втішився б, дізнавшись, що рівень захисту спокою та затишку володарів якоїсь там невідомої йому «Індії» на околиці Львова з точки зору місцевої міліції не повинен поступатися президентському?!
До речі, днями новий голова Львівської облдержадміністрації Олег Сало зустрівся з головою Львівської міської громадської організації «Молодіжне, історичне культурно-просвітницьке товариство ромів «Терніпе» Миколою Юрченком. Офіційно - з приводу реалізації «Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року». Саме такий вибір новоспеченим губернатором співрозмовника з-поміж усіх національних меншин Львівщини не може не здивувати. Вочевидь, екс-міліціонеру (якщо міліціонери бувають «ексами») краще відомі теми, про які можна було поспілкувалися на цій зустрічі. Але про коней або «Індію» там не йшлося.
Микола Юрченко поскаржився, що спільнота не має власного приміщення для прийому громадян, попросив сприяння у навчанні та оздоровленні дітей, працевлаштуванні восьми студентів-ромів, поліпшенні медичного забезпечення представників громади. Підкреслив, що громада часто має конфлікти з міліцією, які не вдається вирішувати на місці, і доводиться звертатися до Міністерства внутрішніх справ. Вимагає вирішення і проблема виділення та реєстрації земельних ділянок, на яких компактно проживають люди ромської національності. Сало пообіцяв все з'ясувати і посприяти. Це добре, що у нього є бажання вирішити проблеми ромів. Шкода, що немає сили волі принагідно вирішити проблему «Індії». Проте чоловіка можна зрозуміти – адже ж генерал міліції, якій чудово відома аксіома: в «Індії» все в порядку!
