Знову 25! «Ударні сили» і біла кобила нової парламентської опозиції
Результат - в залежності від електоральних переваг сторін - коливався в дельті від 65:35 до 85:15.
Як відомо, чинний Президент ще з початку весни був далекий від ілюзій щодо наступного терміну. Технологічне завдання для штабів на перший тур полягало в тому, щоб не залишитися за бортом, тому основна критика дісталася саме Тимошенко, а не Зеленському. Навпаки, все що лідеру президентських перегонів вдалося «відкусити» у кандидата від «Батьківщини», йшло «в плюс» Петру Олексійовичу, бо скорочувало розрив між 2-м і 3-м місцем. А відкусив ЗЕ у ЮВ пристойно...
За словами технологів Тимошенко, стратегічною помилкою лідера в процесі кампанії була концентрація лише на ядерному електораті в провінції, ігноруючи креативний (та й просто середній) клас в містах. Так, швидко переконати їх в тому, що на сцені «Нова ВОНА» після презентації «Нового курсу» на старті кампанії в минулому році не вдалося - як показали соціологічні дослідження, цей клас їй просто не повірив. Ну і що?
Це просто більш мислячі, а значить, і більш досвідчені люди. Таких однієї презентацією і білл-бордами в стилі «сексі-училка» з категорій Mature або Nice Moms - не візьмеш. Потрібно було послідовно бити в цю точку, і рано чи пізно ITшнікі, хіпстера і дизайнери, хто знає, можливо, їй би і повірили. У підсумку саме на таких ломів після Нового Року зробили ставку в штабі ЗЕ, легко діставши перспективну ЦА Діджитал-інструментами.
Паралельно - і це тренд нинішньої виборчої кампанії! - вдалося назбирати молодь, яка побачила в Зеленському свого кандидата і вирішила, вряди-годи, сходити на дільниці, не обмежившись голосуванням "у Фейсбучику".
Власне, це і зумовило результат першого туру: Тимошенко зібрала максимум зі своїх бабусь в регіонах, що не добрав необхідні 3-5% саме за рахунок виборців в районних та обласних центрах. А могла б! У всякому разі, політтехнологи, які передрікали їй саме таку розв'язку, в орбіті штабу ЮВТ були - досить буде тут згадати, наприклад, Сергія Гайдая.
Другий тренд, який зіграв злий жарт з ПАП (як, втім, і «солодкою парочкою» Вілкул-Бойко) - електорат Сходу України, який в ЗЕ не тільки побачив «свого кандидата», а й повірив у себе. Тобто, вирішив, що їх голос за фронтмена «Кварталу» (який, насправді, був голосом «Проти всіх», що на нього так розраховували екс-регіонали) зможе вирішити долю цих виборів. Чи ця модель, яка почала набирати вагу у соцдослідженнях, починаючи з січня, всерйоз відпрацьовувалася командою Ігоря Гриніва та інших технологів Порошенко до цього моменту?
Команда Гаранта постала перед вибором: концентруватися на тому, щоб збити несподіваного лідера гонки і пропустити до другого туру з ним Тимошенко, або палити «з усіх гармат» по ній, задовільняючись у цьому забігу «сріблом».
Проста правда другого туру полягає в тому, що перемога над кандидатом з «Батьківщини» виявилася «пірровою». З нею прийшло розуміння того, що «криворізького шоумена» за три тижні наздогнати нереально.
Виборча кампанія Порошенко 2-го квітня була згорнута. Всі польові і спецпроєкти зупинені, оргструктури в штабах, які відповідали за представників в ТВК, закриті, «сітки» розпущені. У цій системі координат нові мережі (наприклад, ЮВТ) так і залишилися незатребуваними.
Зібравши в Києві тісне коло відданих апологетів, Порошенко оголосив про те, що будуть дострокові вибори в парламент, тому максимальний результат (НЕ перемога!) у другому турі, конвертується в пропорційну кількість голосів на літніх виборах до ВР.
Називалися, зокрема, цифри 40 і 25%, відповідно. Прагматики, витерши піт з чола, про себе тоді подумали, що цифри 20 і 12% в поточній ситуації куда більш реальні. Втім, будучи досвідченими партійцями, вони розуміли й інше: цифри Кандидат і майбутній лідер парламентського списку вимовляє НЕ для них. А для тих, з ким йдуть (або вже пройшли) переговори про входження в число цих самих «25%» від 450 народних депутатів ВР.
Само собою, Петро Олексійович розраховує не тільки на них, але, по-перше, на приголублених АП мажоритарників, базові округу і «хотілки» яких встигли включити до держбюджету-2019. Така собі надія, втім. Ненадійні це люди: поміняти присягу для них - раз плюнути.
Ще одна ідея, яку активно, як кажуть, опрацьовують зараз в штабі ПАП - відправка під власним політичним брендом на вибори політсили Кличка. А чого? З т.з. корпоративної культури, представникам «УДАРу» так і не вдалося стати партайгеноссе «Солідарності». Вони легко відваляться в сторону, як глина від чобота і на білому оці розповідатимуть отетерілому від такої імпровізації виборцю, що вони - абсолютно нова, нічим не скомпрометована себе політсила))
...Треба думати, не всі з «вузького кола» стали тримати язик за зубами, і перспектива дострокових парламентських виборів через кілька днів почала активно обговорюватися в політичному істеблішменті. Парадокс, але такий розвиток подій вигідний обом учасникам другого туру.
По-перше, їх штаби максимально розігріті - опустивши команди відпочити на травневі свята, можна вже з 13.05 почати підготовку до нової кампанії. По-друге, з огляду на різну природу складових коктейлю під назвою «Електорат ЗЕ», можна припускати, що, вступивши на посаду Гаранта, Зеленський не зможе вже сидіти на шпагаті між ними. Його дії як Президента, так чи інакше, приведуть до електоральних втрат: як на Сході (якщо він буде «припиняти війну» так само, як і його попередник), так і в Центрі або на Заході країни (якщо реверанси «про мир будь якою ціною» будуть значними).
Що ж стосується Петра Олексійовича, то після всього, що він наговорив на адресу майбутнього Президента, у нього є всі шанси, не сильно розгубивши своїх симпатиків, заїхати в новий парламент на білій кобилі лідера парламентської опозиції. У жовтні кандидатів на сідло вершника такого коня буде не один, не два і не три. І місце ПАП в цьому списку, з т.з. розмірів фракції (це за умови, що вона ще пройде в парламент) буде зовсім не в його початку: боротися за лаври головних опозиціонерів З-І буде хто завгодно - від Вілкула з Бойком до Білецького з Тягнибоком.
Головна інтрига на сьогоднішній день складається аж ніяк не в фінальному результаті - швидше за все, він навряд чи буде відрізнятися від екзитполів. Питання в тому, хто запитає у Андрія Парубія: «А чи є у нас парламентська коаліція?». Нагадаю: де-юре її давно немає, однак чинного Президента до останнього моменту це не сильно турбувало.
Якщо навіть депутати з Народного Фронту, які зайшли у 2015 році в парламент найбільшою фракцією, будуть наполягати на тому, що Коаліція є чи ось-ось буде, їм може раптом не вистачити під Коаліційною угодою (для його оприлюднення, нагадаємо, у парламенту є 30 днів) підписів колишніх партнерів з БПП. І Петро Порошенко може включити «final count down» вже на другий чи третій день після оголошення результату президентських виборів. Або - а чого чекати, власне? - ще раніше.
Коллаж: РБК-Украина.
ФОТО: сайт «Батьківщина», Politeka, galinfo.com.ua,LIGA.net.
