Антифриз для Андрія Садового
Люди з острахом очікують, яке ж покращення готують для них «знавці» транспортних схем. Хтось купує велосипед – щоб убезпечитися від шаленства фантазій реформаторів. Хтось терміново пише заяву на відпустку – від гріха подалі. А дехто просто кляне. Вголос. Не соромлячись. У маршрутці, посеред вулиці, на кінцевій зупинці після годинного очікування. Бо чомусь жодна із багатообіцяючих реформ не змінила ані якості транспорту, ані кількості цього неякісного транспорту, ані логіки маршрутів. Усе рухається по звичній схемі – міняємо кінцеві зупинки, заплутуємо звичні маршрути і піднімаємо ціну. Вуаля! Або як кажуть менш культурні, але більш чесні – «ж..а»
Щоправда, цьогоріч здивувати львів’ян таки вдалося не на жарт. Уже напередодні Святвечора левову частку міста паралізувало. На самісіньке свято, у день, коли люди повинні вибачати один одного і дарувати добро, їх змусили клясти-проклинати і згадувати усю нецензурщину, яку бодай колись доводилось чути. Схоже, матюкалися навіть діти. На маршрути у 20-градусний мороз виїхало лише 10% транспорту. Звісно ж, пояснили усе цілком очікувано – у такий мороз автобуси просто замерзають. І байдуже, що про негоду синоптики попереджали завчасу. Подумати про можливий транспортний колапс у місті заздалегідь нікому не прийшло у голову. Щобільше, міський голова Львова Андрій Садовий узагалі чемно мовчить. Він навіть пояснювати нічого не бажає. А для чого? Хіба ж не львів’яни винні у тому, що у таку негоду посунули на роботу? Сиділи б краще удома та пампухи пекли, правда ж?
Іноді складається враження, що Львову пороблено. З кожним початком Нового року усе йде шкереберть. То нову реформу придумають, то конкурс ніяк не проведуть, то й загалі махнуть рукою та плюнуть на усе. А раптом Тося усе зробить? Зрештою, уже доброю традицією стало прогнозувати в місті транспортний колапс якраз у січні. Цього разу теж усе було традиційно. Спершу забили на сполох, що немає оголошеного конкурсу перевізників. Потім лякали людей, що саме через відсутність цього конкурсу Львів може зупинитися якраз на Різдвяні свята. Трішки згодом усіх заспокоїли – конкурс оголосили. Обіцяли: тимчасові угоди будуть укладені з 4 перевізниками - АТП-1, АТП-14630, «Фіакр» та «Міра і К» - на термін з 2 січня до 31 березня 2017 року. Запевнили, що закінчать конкурсний відбір наприкінці лютого. А до того часу, мовляв, усі їздитимуть на основі тимчасової угоди. І не дай Боже хтось її порушить – каратимуть жорстко і безапеляційно. Різдво. Львів’яни мерзнуть на зупинках. Маршрутки не їздять, бо «замерзають». Міський голова мовчить. А усю транспортну схему Львова накриває всенародне прокляття. А де ж штрафи, покарання? Де бодай крихта совісті, Андрію Івановичу? Чи вона теж замерзла?
Мушу одразу вибачитися за пафос. Бо він тут геть недоречний. Всі прекрасно розуміють, що ніякої мови ані про покарання, ані про будь-яку відповідальність бути не може. Бо для Львова транспортна халепа – це уже своєрідний стиль життя, без якого і Львів - не Львів. Із року в рік ми їздимо старими консервними банками як давно зіпсовані шпроти. Хоча усі ці транспортні засоби і перевізників регулярно затверджують на багатообіцяючих конкурсах. Щороку водіям регулярно вигадують білі сорочки і краватки, ніби від цього додасться ввічливості. Пільговикам то знімають, то повертають пільги. Пасажирам обіцяють покращити якість перевезень, а натомість просто переставляють місцями маршрути. Доблесні реформатори щоразу рвуться до небес, до найвищих стандартів чи то Європи, чи то Всесвіту. А насправді не можуть реалізувати навіть елементарного – забезпечити отих ввічливих і білосорочкових водіїв санвузлами на кінцевих зупинках. Від реформи до реформи, від конкурсу до конкурсу люди мерзнуть в очікуванні транспорту, водії справляють свої нужди попід колеса автобусів, а чиновники рахують прибутки і бідкаються, що терміново потрібно покращувати транспортну схему. І піднімати оплату за проїзд. А й справді, чи не час уже знову міняти маршрути і друкувати нові оголошення про зростання вартості проїзду? Новий рік, усе-таки…
