Львівські генії маршруток не люблять
Сиджу у безпеці, біля вікна, читаю цікаву книжку: "Ми - це мозок" Діка Свааба, якраз розділ про савантів. Дізнаюся те, що вже знав - мозок таких людей (в основному аутистів) дещо відрізняється від інших, має певні наявні пошкодження, здебільшого у лівій частині, що сприяє встановленню сильніших зв’язків із іншими структурами мозку і сприяє сильній візуалізації (наприклад, бачити велику кількість чисел, але звісно за рахунок тренінгу пам'яті), і тут, весь такий у цьому складному наборі слів, я чую прецікаву розмову двох мамусь, якраз у тему.
Перша каже другій:
- Мій син такий молодець, скоро навчився і писати, і рахувати, і читає швидко, вчителька постійно його хвалить.
Друга криво усміхається їй:
- А мій.. вчителька каже, що він..особливий.
- Це як?
- Нуу, він у мене спочатку писав лівою рукою, потім почав писати правою, бо всі у класі пишуть правою. Хоча я його і не заставляла, сам навчився. Але тепер пише трохи плутано, дзеркально... Я кажу йому, Дмитрику, ну таких же букв немає, а він відповідає: "Мамо, як немає, ти ж прочитала?".. Слова він не дуже любить, а от математику й числа.. то їх може писати і писати вимальовуючи щось.
І тут, перша мамуся вся така "нормальна" вирішила пораду дати:
- Вези його до лікаря якого.
Хах, мені стало смішно, та мудра мама гарно відповіла на це:
- Все з ним добре, він особливий, та й я тобі скажу, що Дмитрик маршруток не любить.
Особливий Дмитрик може теж савант? Ну, не знаю, та факт є фактом, що генії маршруток не люблять!
