Три покоління військових біженців в Українському Вільному Університеті: у чому різниця останнїх?
Про це на панелі в Мюнхенском бюро Европейського парламенту заявив Дмитро Шевченко, канцлер Українського вільного університету (УВУ, Мюнхен) — закладу, через який понад за 100 років його існування пройшло три покоління українських військових біженців. Панель, організована УВУ разом із Hanns Seidel Stiftung, відбулася у пятницю 16 січня.
Пряма мова п. Дмитра Шевченко (українську версію — див. нижче):
Es ist meine Ehre heute, die UFU mit ihrer mehr als 100-Jährigen Geschichte und drei Generationen der ukrainischen Kriegsflüchtlinge zu repräsentieren.
Die Geschichte der UFU demonstriert klar: was Russland heute in der Ukraine macht, ist nicht neu. Genozidale Handlungen gegen das ukrainische Volk passierten aber immer im breiteren Kontext der russischen imperialen Politik. Es ist wichtig zu verstehen, was aber diesmal anders ist.
Erstens, ist diese Welle der ukrainischen Schutzsuchenden anders als die beiden vorherigen (nach dem Ersten und Zweiten Weltkrieg). Heute haben unsere Landsleute eine reale Chance, in die freie und demokratische Ukraine zurückzukehren, falls Streitkräfte der Ukraine ihre Häuser schützen können. Der Erfolg einer solchen Perspektive hängt aber ganz von unseren gemeinsam entschlossenen Handlungen ab.
Zweitens, hat der Kreml diesen Kontext ganz klar in seinem Ultimatum im Dezember 2021 bemerkt. Das Eingreifen Russlands gegen die Ukraine bedeutet insbesondere für die EU reale Perspektiven auf eine Ausweitung der Kriegsgeografie auf Osteuropa. Klar ist aber: eine großflächige militärische Operation kann Russland nur auf einer Front in der gleichen Zeit führen. Der Fall der Ukraine bedeutet für die EU nicht den Frieden, sondern die Ausweitung der Geografie des Krieges weiter auf Osteuropa. Russische Propaganda setzt alle Kräfte ein, um die militärische Unterstützung der Ukraine zu torpedieren.
Durch innere Auseinandersetzungen in den USA, der EU, der Ukraine selbst. Ja, natürlich sind alle kriegsmüde, aber dies bezieht sich gleichermaßen auf Russland. Man muss nicht vergessen, dass der Krieg in Afghanistan ein wichtiger Faktor des Zerfalls der Sowjetunion war.
Für die USA ist der ukrainische Sieg in diesem Krieg vermutlich die Bestätigung ihrer führenden Rolle in der Weltpolitik. Gleichzeitig für die EU ist es aber ehrlich eine Lebensfrage. Daher erfordert dieser Krieg auch mehr humanitäre und militärische Initiativen der EU. Wir haben heute damit begonnen, trotzdem immer noch mit einer erheblichen Verspätung, die viele ukrainische Militärs das Leben gekostet hat.
Die Lage an der Front ist jetzt leider äußerst schwierig. Der Eindruck, welcher hier im Westen entstanden hat, dass der Krieg sich endgültig in einen Positionskrieg verwandelt hat, dass die Frontlinie relativ stabil ist, ist sehr täuschend und falsch.
Wir wissen, dass die Ukraine leider keine starke zweite oder dritte Verteidigungslinien hat. Falls diese Frontlinie gefallen ist, bedeutet das eine Katastrophe, die man aber noch vorbeugen kann.
Die Bewegung ‘Fridays for Future’ stellt uns eine gute Frage, welche Welt wir unseren Kindern im Sinne der ökologischen Sicherheit hinterlassen. Der Krieg in der UA stellt uns eine ähnliche Frage in Bezug auf die konventionelle Sicherheit. Wenn wir diesen Krieg nicht erfolgreich beenden (d.h. mit dem Sieg der Ukraine), dann überlassen wir dieses Problem unseren Kindern. Wir müssen uns fragen, ob wir das wirklich wollen.
Vor dem Krieg hatte die UFU 150 Studierende, heute haben wir fast 500, Tendenz steigend. Mein großer Willen wäre, dass diese Jugendlichen in die Ukraine zurückkehren und an dem Wiederaufbau des Landes arbeiten, und nicht wie ihre Vorgänger aus dem 20. Jahrhundert in die ganze Welt emigrieren .
Es ist realistisch und machbar, wenn wir uns weiter zusammenhalten.
Відкриваючи панель, пан Дмитро Шевченко зауважив, що сучасні акти геноциду росії проти українського народу не є чимось новим: вони завжди були частиною російської імперської політики. Втім нині українськи шукачі притулку нині суттєво відрязняються від двох попередніх хвиль українських біженців (зокрема, після Першої та Другої світових воєн). "Сьогодні наші співвітчизники мають реальну можливість повернутися до вільної та демократичної України, якщо українське військо зможе захистити їхні домівки. Однак успіх такої перспективи повністю залежить від наших спільних рішучих дій", — підкреслив канцлер УВУ.
Зважаючі на реальні перспективи розширення географії московсько-української війни на Східну Європу, втім, очевидно, що Росія може одночасно вести масштабну військову операцію лише на одній ділянці фронту. "Тому падіння України для ЄС обов'язково означає розширення війни на Східну Європу. Тому російська пропаганда сьогодня активно використовує будь-який привід, щоб підривати військову підтримку України, насамперед — внутрішні протиріччя в США, ЄС та самій Україні, — вважає Д.Шевченнко. —Так, звісно, всі втомлені від війни, але це стосується однаково і росії. Не слід забувати, що війна в Афганістані була важливим чинником розпаду Радянського Союзу".
За його словами, для США перемога України у цій війні є підтвердженням їхньої провідної ролі в світовій політиці. Водночас для ЄС це — це також життєво важливе питання. Війна потребує сьогодні більше гуманітарних ініціатив та виробництва більшеї кількості зброї. Затримка у цій царині коштує життів багатьом українським військовим.
"Ситуація на фронті зараз, на жаль, дуже складна. Враження тут на Заході, що війна остаточно перетворилася на позиційну, і що лінія фронту є відносно стабільною, є хибним і неправильним, — наголошує Д. Шевченко з УВУ. — Якщо лінії українського фронту впадуть, це стане катастрофою, яку просто не можна буде пробачити".
Канцлер УВУ нагадав, що рух "П'ятниці за майбутнє" (Fridays for Future) свого часу ставив важливе питання: "Який світ ми хочемо залишити нашим дітям, з точки зору екологічної безпеки?". "Так само, війна в Україні ставить перед нами подібне питання з точки зору конвенційної безпеки. Якщо ми не зможемо успішно завершити цю війну (тобто з перемогою України), ми залишимо цю проблему нашим дітям. Ми повинні запитати себе, чи справді хотіли б ми цього?" — каже він.
Перед війною УВУ мав 150 студентів, тоді як сьогодні іх вже майже 500, і тенденція зростання триває. "Моїм великім бажанням є те, щоб ці молоді люди повернулися до України та взялися за відновлення — не так, як їх попередники-емігранти у ХХ сторіччі, яких розпорошило по всьому світу. Це реалістично і досяжно, якщо ми продовжимо триматися разом", резюмував пан Шевченко..
В панелі прийняли участь також:
• Tobias WINKLER Mitglied des Deutschen Bundestages, Europa-Ausschuss
• Elmar BROK, ehemaliger Abgeordneter des Europäischen Parlaments und Vorsitzender des Auswärtigen Ausschusses
• Prof. Dr. Gerlinde GROITL, Universität Regensburg, Lehrstuhl für Internationale Politik
• Dmytro SHEVCHENKO, Kanzler, Ukrainische Freie Universität München
Moderation: Dr. Udo BUX, Leiter des Verbindungsbüro des Europäischen Parlaments in München
