Про художника з Тернопільщини, якого внесли у британський список “Сто геніїв сучасності”

Іван Марчук — вихідець із Тернопільщини (село Москалівка), через свою творчість був під постійним “прицілом” КГБ та змушений був емігрувати у кінці 1980-х до Австралії, потім - до Канади і США. Але це не завадило митцю любити рідну землю та залишити вагомий внесок в українську культурну спадщину.

Свого часу Іван Марчук навчався у Львівському училищі на відділенні декоративного розпису та кафедрі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, що дало йому базові знання, техніку та спонуку для дослідження світових мистецьких течій зі свідомим уникнення соцреалізму та пошуком нових ідей.

За кордоном — у Австралії та Америці — художник нарешті знаходить себе і перестає лише хотіти, він починає діяти, а згодом — повертається на Батьківщину, щоб творити уже тут.

«Я на кожному кроці бачу красу, і мені її хочеться відтворити. Ніде в світі немає такої гарної землі, як тут», — вважає Іван Марчук.

Уже в Україні художник напрацьовує власні живописні стилі (серії «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Пейзажі», «Портрети», «Абстрактні композиції»), з яких виходить оригінальний стиль — «пльонтанізм», коли замість звичайних малярських мазків художник наносить кольори на полотно дивовижним мереживом.

У жовтні 2007 року Іван Марчук був включений до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», який формувала газета «The Daily Telegraph», а Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії (до «Золотої гільдії» входить 51 художник з усього світу), а в рідній Україні ж — досі слухає обіцянки про власний музей.

Власні картини, попри їх унікальність, Марчук лише зрідка дарує і майже ніколи не продає, чим дивує колекціонерів, які готові викладати за них сотні тисяч.