ТОП-5 цікавих вулиць Львова

Львів — це таке місто, де кожна вуличка, площа та навіть будинок має свої цікаві особливості й життєві історії. Пропонуємо вашій увазі інформацію про найдовшу і найвужчу вулиці, найменшу площу, вулиці без будинків та з великою кількістю назв у Львові.

Найдовша вулиця

Магістральна вулиця Львова Городоцька по праву носить титул найдовшої, адже має довжину майже 8,4 кілометра. Починається неподалік Оперного театру  та тягнеться до авторозв’язки на окружній дорозі.

Городоцька до певного періоду складалася із трьох частин (до розвилки з вул. Шевченка частина вулиці називалася вул. Святої Анни; до вул. Залізничної — Краківською дорогою; до межі міста — Богданівкою), аж поки їх усі не об’єднали в одну 1964 року під назвою вулиця 1 Травня. І лише 1990 року її перейменували на честь районного центру Львівської області — м. Городок.

Окрім цього, впродовж історії, на вулиці виникло багато цікавинок, зокрема, найстаріший львівський супермаркет “Магнус”, послугами якого можна скористатися і нині, і найстаріша діюча в’язниця і за сумісництвом колишній римо-католицький монастир жіночого ордену Святої Бригіди (через що установа у народі називалась “Бригідки”). Досі на Городоцькій діє Львівський державний університет внутрішніх справ, Церква святої Анни, муніципальний театр імені Лесі Українки, Львівський державний цирк.

Історія пригадує також і декілька фабрик парасоль на початку вулиці — у міжвоєнний період у будинку №1 (тепер проспект Свободи №44) була фабрика парасоль Вельдмана, а у будинку №4 у той же час тіснилися Перша фабрика парасоль, магазин музичних інструментів «Ліра» Ліпшютца і магазин грамофонів Балабана та Гехта. Наприкінці 1980-х років у цьому будинку відкрили перше у Львові кооперативне кафе «Хлібосол», яке мало тоді надзвичайну популярність серед львів'ян.

Будівля нинішнього Львівського муніципального театру має неабияку історію: тут у різні часи був  Католицький дім і Малий Театр комедії, також кінотеатр, який функціонував під назвами "Ілюзіон" (1911), "Стелла-Маре" (1911), "Геліос" (1911–1912), "Перла" (1912–1916), "Народне кіно Червоного Хреста" (1916–1918), "Світанок" і кіноклуб "Авангард" (1932–1944). 

У будинку на Городоцькій під номером 45 була розташована синагога, яку облаштував єврейський промисловець Йона Шпрехер. А через п’ять домів, у житловому будинку №50 проживав видатний український поет Богдан-Ігор Антонич, про що свідчить меморіальна таблиця на фасаді, встановлена 1989 року.

Найвужча вулиця

Назва цієї вулиці — Вузька — говорить сама за себе, адже має лише 3 метри ширини у найвужчому місці. Розташована у Личаківському районі, вуличка не змінювала своєї назви з 1892 року. Виникла вона внаслідок насипаного 1683 року земляного оборонного валу, за часів фортифікатора Яна Беренса.

Найменша площа

Статус найменшої площі у Львові та Україні має площа Вічева. Розташована між пл. Д. Галицького, пл. Старий Ринок і Звенигородською, вона має довжину 24 метри, а ширину — 21 метр. Основні будівлі на цій площі — це кам’яниці ХІХ століття на два-три поверхи.

Разом із тим, вона входить до списку найдавніших площ міста. Оскільки виникла вона перед брамою Монастиря бенедиктинок (зведеного 1596 року), називалась Бенедиктинською, і лише після Другої світової війни отримала сучасну назву.

У будинку під №1 тут мешкав Іван Франко, з 1876 до 1877 року.

Вулиця без жодного будинку

Вулиця, яку справді важко знайти і легко загубити, адже вона не має жодного будинку — це вулиця Миклухо-Маклая у Львові. Розташована вона у Личаківському районі та з’єднує вулиці Лисенка та Гуцульську.

У різні часи називалася також Сліпою, Короткою, Бічною Стрілецькою (тобто відгалуженням сусідньої Стрілецької (нині — Лисенка). 1946 року отримала сучасну назву, на честь мандрівника, антрополога та етнографа Миколи Миклухо-Маклая.

Вулиця з найбільшою кількістю назв

Вулиця Архівна продовжує список львівських провулків без будинків, але основною її цікавинкою є велика кількість назв. Усі будинки на цій вулиці приписані до сусідніх вулиць, тож офіційні таблички не заважають ні мешканцям, ні поштарям.

З 1993 року вулиця отримала першу сучасну назву — Архівна — адже пов’язана із Обласним архівом. Згодом до переліку назв вулиці додалися: Трюффо, Бергмана, Фелліні, Чальза Спенсера Чапліна, Параджанова, Іллєнка, Тарковського...

Як можна зрозуміти з табличок, усі імена належать видатним українським та зарубіжним режисерам, і не випадково, адже традицію додавання табличок започаткували із проведенням фестивалю незалежного кіно “Кінолев”, який відбувається неподалік. Щороку на заході вибирають патрона з-поміж видатних режисерів та увічнюють його прізвище на цій вулиці.