„Якщо не переможе демократія, майдан і революція, то знову почнуться Соловки… ”

Наталі Істоміна  |  П'ятниця, 24 січня 2014, 13:28
„Якщо не переможе демократія, майдан і революція, то знову почнуться Соловки… ” – це уривок із розмови, свідком якої випадково стала Садова Вікторія, заступник директора Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів „Тюрма на Лонцького”.
„Якщо не переможе демократія, майдан і революція, то знову почнуться Соловки… ”

Розмова відбулася у громадському транспорті, коли Вікторія Вікторівна їхала монтувати експонати виставки „Тоталітаризм у Європі: фашизм — нацизм — комунізм”. Як зазначає п.Вікторія виставка нагадує людям що таке Соловки. У контексті останніх подій, які відбуваються в Україні, експозиція ніби ілюструє що може статися, якщо Євромайдан не переможе.

Виставку відкрили вчора у Львові. Історична документальна експозиція складається із 27 банерів, які розкривають суть тоталітаризму, фашизму, нацизму та комунізму. Представлено огляд статистики жертв, здійснених тоталітарними режимами ХХ ст. в 13 країнах Європи, серед яких Естонія, Латвія, Литва, Польща, Німеччина, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Румунія, Болгарія, Україна. Статистичні дані доповнюються фотографіями головних ініціаторів та виконавців таких злочинів, а також інформацією про наявність юридичних оцінок їх дії після падіння режимів.

Руслан Забілий, директор музею-меморіалу „Тюрма на Лонцького” під час відкриття виставки зазначив, що нацизм, комунізм і фашизм, майже брати-близнюки. „У державах, де були встановлені ці механізми були зроблені практично ідентичні речі різними шляхами. Це створення однопартійної системи, об’явлення поза законом частини суспільства за певною расовою, релігійною чи класовою ознакою, злочини проти людини і людства, концтабори, обмеження прав і свобод людини, переслідування осіб тільки тому, що вони мали відвагу не  погоджуватися із тим режимом, який був встановлений у тій чи іншій країні” – аргументував історик.

Ігор Дерев’яний, старший науковий співробітник музею-меморіалу „Тюрма на Лонцького” розповів, що історія – це завжди те, що давно минуло. „Здавалося б ми творимо сьогодні наше майбутнє і минуле залишається десь далеко. Так зараз говорять багато політиків: не потрібна страшна історія, давайте згадувати що було найкращого. Але так чи інакше ми є носіями цього минулого, яке передається нам через кожне покоління і дійсно воно залишається десь у підсвідомості. Якщо ми не звертатимемо уваги на трагічну історію, то проблеми так і залишаться у нашій свідомості. Ця виставка є своєрідною терапією” – резюмував науковець.

Важливо, що над даним проектом працювали двоє українців: Володимир В'ятрович та Олеся Ісаюк.

Фото надані музеєм-меморіалом „Тюрма на Лонцького”

comments powered by HyperComments