Анна Васильченко: „Середньовічна музика – щось абсолютно містичне. Це досяжне і недосяжне”

Фото: із сайту //www.kings-and-beggars.com.ua та Анни Васильченко

- Як пройшов останній концерт у Києві?

- На сольному концерті в Києві, присвяченому нашому п’ятиріччю, було небагато людей, але прийшли ті, які знали куди йдуть. На суботньому концерті (спільний проект з Cantabile Orchestra) був майже повністю заповнений зал на 350 місць, і люди нас зустрічали дуже емоційно. Багатьом надзвичайно сподобався цей творчий тандем нашого ансамблю і симфонічного оркестру. Все вийшло дуже добре. А 22 жовтня відбувся концерт-презентація нашого першого професійного відео-кліпу на пісню XV ст.  „Breve Regnum”.  Все пройшло просто неймовірно, навіть краще, ніж ми сподівалися!

- Ви знаєте соціальний тип свого слухача?

- Це дуже різні люди. Я не можу сказати про конкретну вікову категорію або напрями діяльності, але поціновувачами є навіть маленькі діти. Вони із захопленням танцюють на наших концертах прямо під сценою, радіють, водять хороводи та спілкуються один з одним. Це чудово! Також нашими слухачами є як молодь, так і старші люди, які із задоволенням приходять на концерти, слухають музику, а потім підходять до нас і дякують за те, що ми робимо. Це приємно. Це те, що стосується віку. Що стосується музичних вподобань, то серед наших шанувальників, є такі, що слухають метал, фольк навіть і академічну музику. Багато людей, які просто цікавляться історією або історичною реконструкцією. В цілому, наші слухачі – це, насамперед,  інтелектуали.

- Чому виконуєте саме середньовічну музику?

- Це риторичне запитання. Я вже не знаю як би змогла без ансамблю і без старовинної музики. Для мене, взагалі, музика – це життя, але середньовічна музика – це щось абсолютно містичне. Це досяжне і недосяжне. Такою музикою я цікавлюся фактично з дитинства. Ще, коли малою починала грати на скрипці мене завжди цікавила історія та різні епохи: Ренесанс, Середньовіччя. Історичні фільми, королі і королеви – це мене завжди захоплювало.

Якщо зануритись в середньовічну музику, це затягує все більше і більше і ти постійно знаходиш для себе багато цікавих речей.

- Середньовічна музика – це дуже романтично, але у середньовіччі вистачало своїх жахіть. Це не відображається на творчості?

- Звичайно, музика у будь-який період іде в ногу з часом. Вона відповідає своїй епосі, та це не обов`язково має бути щось жахливе. Я  вважаю, що музика вбирає в себе найкращі, найсвітліші сторони того, чи іншого історичного періоду. Так і середньовічна музика увібрала в себе світлі сторони, хоча в різні періоди Середньовіччя було по-різному. Навіть менестрелі XII ст., які працювали при дворах, співаючи про те, хто, кого і як убив, робили це надзвичайно витончено.

Звичайно, політичні події або війни теж впливали на музичну культуру. Наприклад, велика кількість привезених з хрестових походів музичних інструментів та інших культурних цінностей до середньовічної Європи і т.д. Про це можна говорити багато, адже це ціла історія. Музика була не така, до якої ми звикли, адже люди були зовсім іншими і по-іншому мислили.

- Ви вивчали історію Середньовіччя?

- В деякій мірі. Я читаю багато літератури і статей, що пов`язані з історією музики, отже, мені доводиться дізнаватися і багато фактів із загальної історії. До того ж, я цікавлюся не лише музикою епохи Середньовіччя, але й тогочасною медициною, культурою і цивілізацією в цілому.

- Кар’єра музиканта дуже цікава, але "непрагматична".  Як до вибору професії поставилися батьки?

 - Я виросла у богемній родині: мій тато – художник, мама – журналіст. Фактично з самого дитинства була в оточенні художників і часто бувала у тата в майстерні. Одним словом, я виросла у сім’ї, де ніяк інакше не могли поставитися до мого вибору, як позитивно. Моя старша сестра, Ольга Васильченко, стала художницею, а я – музикантом.

У нашій родині не було раніше музикантів, але сталася цікава історія: десь у 4 чи 5 років я сказала мамі, що хочу «грати в ямі, на скрипці Страдіварі». Моя мама тоді ще не знала, що я мала на увазі оркестрову яму, куди я так часто зазирала в антрактах, коли ми разом ходили на балет чи оперу. І сталося так, що я деколи граю в оркестровій ямі, але не на Страдіварі, звичайно, а на звичайній скрипці.

Одним словом, батьки завжди підтримували мене у моїх прагненнях.

- У вашого гурту є конкуренти?

- У Львові є ансамбль старовинної музики – „Львівські Менестрелі”. Вони виступають на фестивалі стародавньої музики у Львові і на фестивалях у Польщі. Музика у нас з ними не надто перегукується, адже вони виконують більше барокову музику, а вона була набагато пізніше, ніж середньовічна, хоча теж вважається старовинною. Наш ансамбль ближчий до ранньої музики. Взагалі, в Україні є декілька колективів, які намагаються виконувати середньовічну музику, але більш стилізовану. Є також колективи, які не особливо заглиблюються у ноти, не розшифровують квадратну нотацію, не читають книжки чи статті вчених-дослідників, а просто грають так, як бачать в своєму розумінні. В Україні середньовічна музика є не надто популярною, але ми дуже серйозно ставимося до неї і стараємось популяризувати, щоб людям вона стала відома, адже це наша історія.