Сервісне місто Львів

Ігор Каневський  |  Субота, 9 жовтня 2010, 13:00
У багатьох країнах Європи вже не перший рік реалізовується концепція "сервісної держави", в якій громадянин - споживач послуги, а орган влади - її виробник. Сервісна модель держави зорієнтована надавати якісні послуги громадянам і бізнесу за зрозумілою і необтяжливою процедурою. Повною мірою це стосується й місцевого самоврядування, покликаного в межах своєї компетенції обслуговувати територіальну громаду.

Поки неповороткі державні структури обговорюють можливу адміністративну реформу та вивчають зарубіжний досвід, влада деяких міст України вже почали творення сервісних моделей роботи з громадянами. Саме в містах склалося сполучення трьох необхідних умов реформування: є суспільний запит, політична воля та певний план реалізації. Звичайно таких міст ще небагато, проте число їх постійно зростає, притому переважають, як не дивно, малі та середні за кількістю населення міста. Зазвичай мерії цих міст беруть участь у різноманітних міжнародних проектах навчання та обміну досвідом (найчастіше з Польщею). 

Випадково чи ні, але особливу активність реформатори міського врядування виявили протягом останніх року-півтора. Ймовірно, наближення місцевих виборів потужно стимулює депутатів та міських голів до новацій в комунікації з виборцями.

У львівській мерії реформування почали задовго до чергових виборів. Управління внутрішньої політики (до речі, далеко не кожна міськрада має подібний підрозділ) започаткувало проект у квітні 2009 р., хоча Центр обслуговування мешканців був створений на базі "Єдиного вікна" роком раніше. Декларована мета проекту - організувати якісне обслуговування львів'ян у міській раді. Розробку проекту підтримав  Фонд стратегічних програм Уряду Великої Британії. Одночасно, теж з британським фінансуванням, створювали систему електронного урядування в мерії, без якої нова якість сервісу для жителів була б неможлива.

На першому етапі новації надали львів'янам можливість замість блукання кабінетами надавати свої папери в одному визначеному місці та отримувати консультації (не послуги) через Інтернет. У 2009 р. також у єдиному приміщенні було зорганізоване обслуговування юридичних осіб - прийом документів та видача всіляких дозволів для ведення господарської діяльності.

Навесні 2010 р. на порталі Львівської міськради був розміщений перелік послуг, що надаються управліннями мерії та районними адміністраціями. Перелік цей періодично потроху поповнюється і на сьогодні містить близько 320 найменувань. Кожна послуга має власну Інформаційну картку із зазначенням органу-надавача послуги (з адресою та телефонами), місця подання і переліку необхідних документів, строку виконаня, умови оплати (чимало послуг - безоплатні), місця отримання відповіді, правових підстав виконання послуги. Щоправда, зовсім небагато таких карток мають на додачу зразок необхідної заяви громадянина.

Як проміжний результат, бо офіційно проект впровадження ще триває, користувач Мережі до відвідування мерії знає, що, де, коли й на яких умовах отримає від влади. Це чимало в порівнянні з застарілими пошуками настінної інформації в коридорах та усним опитуванням стомлених службовців. Проте й від повноцінного e-урядування це теж достатньо далеко. На шляху до електронних послуг львівська мерія тільки почала ходу, хоча в роботі її сайту (зараз вже порталу) постійно відбуваються позитивні зміни. Хочеться також сподіватися, що електронний документообіг та внутрішній портал у міськраді дійсно спростили бюрократичну систему та змінили менеджмент в підрозділах мерії.

Дуже помітно в реформуванні системи надання послуг городянам просунулась, як не дивно, невелика Вінниця. На сайті Вінницької мерії вказані навіть персоналії службовців, до яких належить звертатись жителям, з номерами службових  телефонів та е-мейлами. Центр адміністративних послуг "Прозорий офіс" працює там з минулого року, щоправда, сервіс Вінницької ради налаштований насамперед на спрощення обслуговування суб'єктів господарювання, а не звичайних громадян.

Цікаво, що сайти місцевих рад Києва та Харкова - міст, де ступінь проникнення Інтернету незрівнянно вищий, ніж у Львові та Вінниці, дуже поступаються останнім у повноті інформування населення. Відверто знущально виглядає сайт Київської міської влади (саме так - не лише Київради). Виглядає так, наче зусилля київських чиновників з інформування зупинились десь на початку 2000-х років. Шановним киянам професіонали "молодої команди" пропонують наступне меню: 

Київ в роки Великої Вітчизняної війни

СКОРОЧЕНІ НОМЕРИ ТЕЛЕФОНІВ ЕКСТРЕНИХ, АВАРІЙНИХ ТА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИХ СЛУЖБ м.КИЄВА

КОРИСНІ ТЕЛЕФОНИ м.КИЄВА

 Мапа Києва

 Клініки 

Підприємцям столиці пропонується пізнати фундаментальні "Поняття, місію і різноманітні цілі створення підприємств", з яких допитливий бізнесмен довідається, що в США підприємства зазвичай іменують фірмами, а в Європі - товариствами. Абсолютно анекдотично виглядає постатейне (!) розміщення на сайті законодавства про колективні договори протягом чотирьох років. Тобто, одні статті відповідного закону були вивішені ще в 2006 р., наступні - 2007 р. й так до сьогодні. Зрозуміло, що жодних переліків послуг, зразків документів та інтернет-консультацій не передбачено. За розрахунками столичної мерії, кияни, мабуть, дозріють до сучасного сервісу лише в наступному, 4-му тисячолітті.

У Харкові до такого відвертого знущання не опустились, проте інформація про адміністративні послуги мерії теж практично відсутня. Телефони, адреси установ, "гаряча" лінія  та електронне звернення до голови - отакий  увесь наявний сервіс.






  

comments powered by HyperComments