Славних прадідів великих правнуки погані... В Україні сотні старовинних дерев'яних храмів можуть спалахнути як сірники

Ярина Кучерява  |  Понеділок, 8 липня 2013, 08:31
Згідно з літописними джерелами, Святодухівська церква у селі Потелич в Жовківському районі Львівщини потелицькими гончарями на місці попереднього храму Бориса і Гліба без жодного цвяха. Попри свою півтисячолітню історію тут все ще відбуваються Служби, лише час від часу поскрипує підлога, а зі стін дивляться розписи, що свого часу бачили Богдана Хмельницького.

Але це – пізніші враження. З центру Львова до села Потелич – близько 70 км в напрямку Рави-Руської. Прикро, але останні кілька кілометрів дороги від  з’їзду з міжнародної траси до села Потелич у вкрай жахливому стані. Чи вплине на них пам’ятна табличка, яка пов’язує місцеву пам'ятку з ЮНЕСКО – важко передбачити. Бо туризм і погані дороги – речі несумісні.

У  Дрогобичі ситуація трошки краща. А нещодавно, щойно після оголошення рішення червневої сесії ЮНЕСКО, церкві Святого Юра повернули втрачений сто років тому декор – кований елемент церковних дверей. Ковану деталь недавно віднайшли під підлогою дзвіниці храму. Вже другий рік поспіль творче об’єднання «Кактус» та музей «Дрогобиччина» організовують мистецьку студію під відкритим небом «Плащ Юра». У підсумку колективного творчого процесу, який триває 3-4 дні, на території сакрально-музейного комплексу постає спільна інсталяція –  художники з різних куточків України з’їжджаються до церкви і малюють там на заготовлених організаторами великих полотнах.

Минулого року художніми роботами «обшили» риштування навколо храму. Адже церква Юра – це не лише туристичний об’єкт, вона має потенціал центру сучасної культури, що базується на традиціях, трансформує їх та робить цікавим для нового покоління митців, переконані митці.

Церква Святого Юра в Дрогобичі 

Автор фото Роман Тустановський, uk.wikipedia.org

Цей об’єкт – під пильним оком громадськості і окремих захисників сакральної спадщини. Але ці церкви – не єдині. В області достатньо дерев’яних пам’яток різного мистецького значення просто здиміли – час до часу про них з’являться повідомлення у ЗМІ. На сьогодні 106 дерев’яних храмів і дзвіниць Львівщини ще не мають протипожежної автоматики. Через бездіяльність органів контролю та місцевого самоврядування в понад 300 спорудах церков та дзвіниць порушується протипожежне законодавство: 122 дерев’яні конструкції не оброблені вогнезахисним розчином, 206 не мають засобів пожежогасіння, а у 106 - відсутні установки протипожежної автоматики.

Як повідомили в прес-службі прокуратури Львівської області, через порушення протипожежного законодавства за останні два роки на Львівщині пожежі зруйнували п’ять пам’яток сакрального мистецтва. Під час цьогорічних прокурорських перевірок на Львівщині виявлено, що відсутність інвентаризації та паспортизації матеріальних цінностей пам’яток сакрального мистецтва унеможливила отримання грантів на їх реставрацію. Очевидно, рятувати треба всі церкви.

Церква Святого Духа — дерев'яна церква в селі Потелич, споруджена 1502 року.

uk.wikipedia.org

З цією метою депутати Львівської обласної ради прийняли Регіональну програму розбудови сфери охорони культурної спадщини Львівської області на 2013-2015 роки. «Основним завданням Програми є інвентаризація, паспортизація об’єктів культурної спадщини; виготовлення пам’ятко-охоронної документації на щойно виявлені об’єкти культурної спадщини; розроблення проектно-кошторисної документації пам’яток архітектури для проведення протиаварійних та ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятках культурної спадщини; проведення комплексу першочергових протиаварійних та ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятках культурної спадщини, - розповідає член постійної депутатської комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного відродження та ЗМІ  Орест Шейка. - На реалізацію програми у 2013 році заплановано виділити 2 млн. 506 тис грн. Зрозуміло, цього недостатньо – треба хоча би  4 млн., проте до цього мала би долучитися держава». 

Проте остання не поспішає – незахищеними залишаться усі церкви: і ті, що ЮНЕСКО взяло під опіку, і ті, яким не пощастило. До сьогодні в Законі України «Про охорону культурної спадщини» не має жодного слова про пам’ятки ЮНЕСКО.

 

 

comments powered by HyperComments