Виставка «Харизма»: межа абсурду і геніальності

   Назва виставки «Харизма» часом не співпадає з суттю і наповненням робіт: агресивні, натуралістичні, однак актуальні і злободенні фото митця відображають сучасний день у його найгіршому вияві. Виставка не надихає –  вона вражає картинками, які, на жаль, показують моменти, які існують поза поняттям моралі.

   Зауважу, що враження не мають нічого спільного з догматично-ортодоксальними канонами «до-сексуально революційного» часу. І навіть не зазіхають на психоаналітичний контекст, одначе чорно-білі знимки показують саме те жорстоке «кіно», яке мало кого залишить байдужим.

   Чи є вони абсурдними? Однозначно, що так. Та не за ідеєю, а за тим, що показують злий і абсурдний світ. Світ, що існує поза логікою, поза добром і поза мораллю. Чи є вони геніальними? Хто-зна, що саме сьогодні можна вважати геніальним. Якщо це те, що змушує людей замислитися, вражає їх особливим змістом, викликає внутрішній спротив, то виставка Максима Семинька «Харизма» – саме така.

   Одну із найзнаковіших  рис сучасного мистецтва – позаканонічність, митець втілює якнайкраще, не соромлячись показати те, про що бояться не лише говорити, але й думати. «Якщо ми чогось не бачимо, це не означає, що того нема», – намагається донести до глядача фотохудожник і сміливо втілює свої ідеї у провокативних і злободенних фотороботах.