Небезпечні ігри з ЮНЕСКО
У 2009-му році культурний світ добряче струсонула звістка: Дрезденську долину Ельби виключили зі Світової спадщини ЮНЕСКО. Виключили через новозбудований міст, який зіпсував історичний ландшафт. П’ятьма роками раніше така ж доля могла спіткати легендарний Кельнський собор, якби місцева влада не опам’яталася і не заборонила будувати неподалік нього багатоповерхівки.
До чого такий розлогий вступ? Просто, аби пояснити, що для експертів ЮНЕСКО святих і недоторканних немає. Ліверпульський порт, Венеціанська лагуна, інші не менш великі об’єкти у не менш великих країнах – усі вони нині перебувають у так званому «червоному списку» ЮНЕСКО чи на його порозі. Цей «каталог» визначає місця світової спадщини, котрі можуть втратити свій статус через те, що за ним неналежно стежать і не охороняють від модерних впливів.
Риторичне запитання: хтось має сумніви, що ЮНЕСКО до Львова поставиться поблажливіше, ніж до міст Німеччини, Великої Британії чи Італії? В останні ж два роки, які минули з часу ухвалення на 39-ій сесії Комітету всесвітньої спадщини «львівської резолюції», Львів з ЮНЕСКО грається в якісь котики-мишки. Складається враження, що міська влада на чолі з Андрієм Садовим вважають міжнародних експертів не більше, як опонентами по бізнесових чи політичних іграх на Батьківщині. Або ж… Давайте без цього «або ж» - якось не віриться, що мер готовий ігнорувати вимоги ЮНЕСКО і жертвувати іміджем Львова…
Тим не менше експерти ЮНЕСКО не раз висловлювали Львову зауваження. Здебільшого йшлося про незадовільний загальний стан збереження спадщини, появу новобудов, що руйнують цілісність історичного ансамблю і хронічну біду міста - заміну автентичних вікон та дверей.
Якщо заміну вікон можна за бажання якось припинити, давши по руках її ініціаторам, то ось із забудовами, які псують історичний ландшафт набагато важче. Надто великі гроші крутяться у цьому бізнесі і, як показали останні затримання на хабарах, надто ласі до незаконних прибутків львівські чиновники.
На перший погляд, може видатися, що чергові заяви представників громадськості щодо виключення Львова зі списку ЮНЕСКО – не більше, як чергова паніка, чи, гляди, спровокована спроба вкотре скомпрометувати непогрішного Андрія Івановича. Принаймні, у міській раді заспокоюють. І навіть звинувачують тих, хто розпускає плітки. «Хто поширює такі плітки, я знаю. Я вважаю, що ці люди роблять величезне зло...» - зазначив нещодавно в інтерв’ю Дивись.Інфо головний архітектор міста Юліан Чаплінський. Щоправда, таємниче право знати прізвища «цих людей» Чаплінський чомусь залишив собі.
Незважаючи на браві запевняння львівських чиновників, тінь сумніву у щирості їхніх слів усе ж проскакує. Не будучи експертом з архітектури і тим більше правил ЮНЕСКО, я все ж зауважив цікаву тенденцію у словах вище згаданого Чаплінського. Так, коментуючи висліди 39-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини, як авідбулася в 2015 році, на конференції "Сучасна архітектура Львова – реалії та перспективи", Чаплінський каже: «Я був у Бонні на тридцять дев'ятій сесії комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Я спілкувався з експертами, які нас оцінювали при вступі в ЮНЕСКО і розмов про виключення не було… У нас є дедлайн – кінець 2016 року. Тоді знову буде засідання комітету ЮНЕСКО, де буде зачитана якась резолюція. До того часу ми з експертами мусимо попрацювати над проблемними питаннями і вирішити їх». Принаймні наявність проблем головний архітектор визнавав уже тоді.
Але ось буквально нещодавно, у згаданому інтерв’ю в пана Чаплінського несподівано з’явилася дещо інша риторика: Я відвідував двічі конференцію ЮНЕСКО. У резолюції по Львову не було жодного натяку на виключення. Йшлося лише про те, що треба написати програму керування пам'ятниками… Угоду з ЮНЕСКО укладає не міська адміністрація, а держава. Ми пишемо звіти в ЮНЕСКО, хоча це є обов’язком Мінкульту. Якщо говорити, чи виженуть нас з ЮНЕСКО, то це питання до Мінкульту».
Нікого не насторожує превентивне перекладання провини на Київ? За традицією команди Садового, у їхніх провалах завжди «винна невістка». Чи не заговорив раптово Чаплінський про відповідальність столиці, очікуючи на якісь неприємності зі штаб-квартири ЮНЕСКО? Вже залишимо за дужками етичний момент, про перекладання відповідальності, так наче Мінкульт роздає львівську землю і дозволи на багатопорерхівки в буферній зоні ЮНЕСКО.
До 1 грудня місто мало подати в ЮНЕСКО низку стратегічних документів, зокрема план управління об’єктом світової спадщини (історична частина міста) та буферною зоною. Тишком-нишком, але подали. Що там написали вдалося дізнатися лише завдяки громадським активістам.
«Ридала над цим звітом: PR-рівень Львівської міськради дотримано на найвищому рівні. Звіт ні про що, без жодної конкретики. Зате гарно оформлено, з картинками. І запевнено, що зробили все можливе. Втім, більшого цинізму я просто не бачила! Почитайте, що пише А.І.Садовий! Виявляється, Програма соціально-економічного розвитку та бюджет є планом збереження об’єкта всесвітньої спадщини «Львів (ансамбль історичного центру)»! Але ж там ні слова про системні заходи щодо збереження об’єкта ЮНЕСКО! Очевидно, що комісія приїде до Львова, щоб побачити все на власні очі. І запитає по кожному пункту, а що ж зроблено?.. Десятки потворних новобудов в зоні ЮНЕСКО і сотні новобудов, що візуально калічать буферну зону, не заховаєш», - написала Олеся Дацко, заступник голови громадської ради при Львівській ОДА, доцент Львівської національної академії мистецтв.
А поза тим у Львові досі не затвердили цілий пакет документів, необхідних для функціонування та збереження так званої «зони ЮНЕСКО». Немає плану, який визначає розташування пам’яток та режими їх охорони. Не існує правил забудови. Земля в центрі міста досі не визнана землею історико-культурного призначення. З останнім, в принципі, все зрозуміло. У разі визнання припиняться будови, а значить дехто втратить чималу суму тіньового доходу.
… Незабаром у Львів в чергове приїдуть представники ЮНЕСКО. Чекаємо з нетерпінням. Але й з острахом. Що вони побачать і яке рішення приймуть? Зрозуміло, що на другий день після візиту ніхто нікого виключати не буде. Ця процедура займає певний час. І, якщо не дай Боже, вислід для Львова буде невтішним, він може бути озвученим десь під закінчення каденції нинішнього мера. Не вірю, але не виключаю.
То що? Після вас хоч потоп, Андрію Івановичу?
