Розслідування по-українськи

Вівторок, 16 липня 2013, 13:59
Покликання журналіста – викривати брехню і нести крихту правди в народ. Але чи потрібна ця правда власне реципієнтові?
Розслідування по-українськи

У країні, де кримінал при владі, де олігархічні структури впливають на рішення чиновників, які займають найвищі посади, ті ж таки структури контролюють діяльність правоохоронних органів, журналісти постають, ніби якась окрема відсторонена сила (і не зовсім у тій ваговій категорії, що влада у найширшому розумінні цього слова). З огляду на те, що в Україні можна завжди домовитися , тим паче, якщо обидві сторони однієї природи, результативність саме журналістських розслідувань вкрай низька. Такі журналістські матеріал нічого особливо нового людям не показують. Тому що всім відомий «рівень розвитку» корупції в країні під назвою Україна.

Захворів у мене друг. Пішов у поліклініку на звичайний огляд, що у нашій країні має бути безкоштовним. Посидів у черзі, заходить до чергового лікаря. Останній проводить огляд найдовше п’ять хвилин. Потім виписує якісь ліки, які звісно не допомагають. Але лікар роботу свою виконав. Безкоштовно. Наступного разу мій друг приходить не з порожньою кишенею. І вже огляд триває довше, і лікар детальніше оглядає, і вже хворобу визначає, і ліки виписує, які допомагають. Що роблять гроші в нашій країні! І це не поодинокий випадок. Це загально прийнята практика. І хіба цього ніхто не знає? Що в такому разі змінить журналістське розслідування?

У «найкращому» випадку журналіст у ході свого розслідування може отримати побої, замах на життя, в’язницю і так далі. Тому що, враховуючи економічні можливості видань, останні не у змозі забезпечити належного захисту журналістам-розслідувачам. Та й людей матеріали такого характеру не надто «піднімають на повстання». Швидше – це як цікаві детективні твори про сучасних злочинців та Холмсів із Пуаро та Дюпеном. Якщо взяти до уваги нещодавні події пов’язані з новою редакцією Податкового кодексу, то людей «підняли» кваліфіковані роз’яснення наслідків прийняття такого кодексу. Тобто аналітичні статті із роз’ясненнями певної ситуації, показ можливих наслідків. А те, що хтось там украв пару мільйонів гривень із податків громадян, – про це і так усі знають,  а журналістський матеріал – лише приклад конкретної крадіжки.

Отже, у сучасних реаліях нашої країни зараз краще використовувати інші аналітичні жанри, ті жанри, які роз’яснювали б людям масштабні наслідки нинішнього курсу розвитку країни. Щоб ці матеріали мали ідеологічний підтекст, формували «демократичну свідомість», утверджували цінності тієї ж демократії, сприяли розвитку і економічному, і політичному. І коли вже будуть сформовані дієві форми контролю і покарання проступків, коли у свідомості суспільства будуть закладені цінності, які не дозволятимуть появі таких явищ, як корупція, зловживання службовим становищем тощо, тоді використовувати і журналістські розслідування, як найдієвіший спосіб громадського контролю. Тоді розслідування матимуть якусь  результативність.

comments powered by HyperComments